В Запорожье, 1 октября, произошла трагедия — 14-летняя девочка спрыгнула с моста Преображенского. Как избежать трагедии, что делать, если вы увидели человека, который явно собирается свести счеты с жизнью, портал «Акцент» попытался разобраться в этом вопросе.
9 дней после фатального прыжка
Происшествие случилось на мосту, который ведет с Хортицы в город. Проезжающий мимо водитель заметил, что девушка перелезла через перила и собирается прыгнуть. Он тут же остановился, поспешил к ней, но не успел что-либо предпринять.
На место прибыли спасатели ГСЧС, которые вытащили девочку на берег, но, к сожалению, спасти ее не удалось.
Позже стало известно, что имя погибшей Галина, она училась в 8-м классе Запорожского сечевого коллегиума в Хортицком районе.
Галина слева на фото
На следующий день после происшествия Татьяна Ковылина, главы областной администрации по науке и образованию в Запорожской областной администрации, написала на своей странице в Фейсбук, что девочка подверглась в коллегиуме буллингу и виной этому недостатки в педагогической и руководящей работе учебного заведения.
Письмо, которое якобы пришло в личные сообщения к Татьяне Ковылиной.
Мнения комментаторов разделилось, одни согласились, а другие считают, что коллегиум образцовое учебное заведение.
Также в комментариях написала и названная мать Галины — Яна Яковенко. Она не согласна с утверждением, что в коллегиуме плохие условия.
Журналисты портала «Акцент» связались с Яной Яковенко, которая рассказала, что у Галины были панические атаки и есть вероятность, что именно они стали причиной трагедии:
«Мені дуже не подобається, що ім’я моєї дитини використовують в політичних іграх, бо колегіум їй дуже допомогав», — рассказывает Яна Яковенко. — «Я її тітка, її мати двоюрідна сестра мого чоловіка. Ми допомогали спочатку їй фінансово, а коли вже постало питання, що в тому місці, де вона жила, жити було неможливо (дуже багато людей на одну хату, з яких хвора бабуся та мати), я звернулася до колегіума, щоб вони допомогли. І останні три тижня вона жила в гуртожитку. З кимось сварилась, з кимось дружилась, нормальні підліткові стосунки. Так само і в класі».
Галина слева на фото
В воскресение вечером, перед трагедией, девочка должны была ехать в общежитие, однако, как рассказывает названная мать, заигралась с ее дочерью и решила переночевать у бабушки:
» Зранку, як я називаю, у неї сталася панічна атака. Раніше таке теж траплялось, ми з нею говорили, розбирали вчинки, слова. Зверталися до спеціалістів, але вони не звернули увагу на мої слова. Нас підтримувала класний керівник, директор, завуч. Вони робили все, що можливо, щоб їй було комфортно», — говорит Яна Яковенко.
Как избежать трагедии
Алена Литвинец, пресс-секретарь Патрульной полиции Запорожской области, рассказала о том, как полисмены ведут себя в таких ситуациях и как действовать, если вы увидели человека, собирающегося покончить жизнь самоубийством:
«Честно говоря, это работа психолога, но нам приходилось не раз спасать людей. Это и уговоры, и применение силы, то есть на лету ловили человека, который прыгал из окна. Не каждый сможет расположить к себе суицидника, но нашим удавалось всем.
Просто не быть равнодушным к беде другого человека. Постараться поговорить, не повышая голос, узнать о его родных, близких, объяснить человеку, что без него им станет жить труднее, привести хороший пример из жизни. Надо заболтать суицидника, а потом очень осторожно применить физическую силу и вытащить, или удержать его».
Что говорят психологи
Портал «Акцент» также поинтересовался и у психологов о том, как действовать в такой ситуации и могли бы панические атаки стать причиной трагедии, а также как с ними бороться.
Юлия Джежелий, психолог Центра когнитивно-поведенчиской терапии и консультирования, отвечает:
«Так, є правила, як діяти, якщо бачиш людину, що хоче вчинити самогубство.
1. Приєднання до людини, до її емоційного стану. Дати зрозуміти, що почуття і стан цієї людини мають сенс в нинішньому контексті його життя або в даній ситуації. — «Я бачу, що вам зараз важко».» Я розумію, що вам сумно». «Я чую, що ви не хочете жити». «Я співчуваю».
2. Стабілізація, заземлення. «Давайте зробимо зараз вдих-видих, разом — вдих-видих. Ви чуєте мій голос?».
3. Вдихаємо надію — специфічні антитоксини до суїцидальних мотивів. «Ви не один, я зараз з вами». «Я точно вірю в вас». «Я хочу, щоб ви жили».
4. План дій на найближчий час.
Щодо панічних атак. Хоча б одну панічну атаку має більшість людей хоча б раз у житті. Це поширене явище. Панічний розлад (панічні атаки повторюються і людина має страх щодо повторення наступної панічної атаки) відноситься до тривожних розладів і сам по собі навряд чи був би причиною самогубства. Щодо причин самогубства, то найбільш ймовірною може бути депресія (може бути спричинена різними факторами, в тому числі і панічним розладом). Самогубства — це друга причина смертності підлітків на земній кулі,у 70% випадків спричинена депресією».
Анастасия Лобазова, психолог-психотерапевт, специалист по психосоматике, отвечает:
«Сама по собі панічна атака не може призводити до самогубства, оскільки в її основі лежить безпосередньо страх смерті (як фізичної так і публічної). В цей час людина навпаки ладна зробити все що завгодно, аби не сталося непоправного. Взагалі панічні атаки так або інакше стаються у багатьох людей, але минають без якихось фізичних чи психологічних наслідків, якщо психіка людини знаходиться в нормальному адаптаційному стані.
Інша справа, коли мова йдеться про панічний розлад. В такому випадку через некоректне вироблення гормонів головного мозку, психіка починає неправильно розпізнавати нормальні реакції організму і панічні атаки беруть верх, позбавляючи людину можливості мислити адекватно, вести нормальний спосіб життя. Страх переслідує постійно і звідусіль, і якщо ця проблема не вирішується («самолікування» завжди є неефективним), а також якщо у людини немає підтримки, немає з ким обговорити проблему, або якщо довірившись комусь у відповідь людина чує фрази знецінювання (тобі просто нема чого робити; не думай про це; не вигадуй собі проблем, тощо) рано чи пізно вона зневірюється, замикається, відчуває безпорадність та безвихідність. В нашому суспільстві прийнято ігнорувати проблему психологічних розладів, через страх до психіатрії, в той час коли своєчасне звернення до спеціальних психологів (з медичним напрямком) та психотерапевтів дозволяє розібратися в причинах психологічної дезадаптації і вирішити проблему без залучення великої психіатрії.
В наш час немало підлітків отримують неіснуючий діагноз ВСД, за яким частіше за все і ховається депресія або тривожний розлад, предтеча панічного. Поневірявшись по лікарях і не знайшовши адекватного лікування батьки вирішують, що дитина симулює (не хоче вчитися, чи не хоче виконувати хатні обов,язки, тощо) або просто очікують що дитина переросте. В декого насправді проходить гормональна перебудова, мозок дозріває, змінюються якісь зовнішні обставини, психіка адаптується і починає адекватно реагувати на фізіологічні зміни. Але в декого симптоми не минають, а навпаки приєднуються інші захворювання, в тому числі шлункові, шкірні або проблеми обміну речовин, тощо. В таких випадках неодмінно має сенс звернутися за консультацією до медичного психолога чи психотерапевта».
Марина Багрова, состоит в правлении международного союза «Институт национальной политики», комментирует:
«Як правило, якщо людина вирішила покінчити життя самогубством, то в більшості випадках, вона доводить задумане до кінця. Звичайно, можна відразу кинутися рятувати людину, але від цього, людина може поспішити лише, прискорити свій відхід з цього світу.
Правильної рекомендацією в даному випадку буде спроба переконати людину в тому, що своїм самогубством вона нікому і нічого не доведе, що самогубство, це безглуздий акт. Іншими словами, потрібно просто постаратися переконати в безглуздості самогубства. Одночасно на місце події слід викликати поліцію і службу порятунку. Співробітники служби порятунку зможуть запобігти настанню нещасного випадку, або якщо нещасний випадок неминучий, то мінімізувати його наслідки».
Екатерина Шевцова, практикующий психолог, работает в Днепре, отмечает:
«Панічні атаки можуть призвести до самогубства, проте лише у випадку, коли вони вже перетікли у реактивну депресію. Зазвичай така депресія формується внаслідок певної травмуючої події.
Якщо людина збирається вчинити самогубство на ваших очах, потрібно завести з нею діалог. Вести себе потрібно спокійно (не кричати, не робити різких рухів тощо). Почніть із запитань, як саме людина залізла на міст, чому вона вирішила стрибнути з нього чи скоїти самогубство саме таким шляхом. Спитайте як вона себе почуває, спробуйте повернути її до моменту «тут і зараз»: спитайте, що саме вона бачить, де на її думку вона знаходиться, чи не холодно їй, чи хоче вона їсти тощо. Такі здавалося б недоречні запитання про її фізичний стан можуть повернути до реальності. Ваша задача — говорити з нею настільки довго, настільки це можливо, аби встигли приїхати МНСники. Не сперечайтеся з самогубцею, не кажіть, що його проблеми – це дурниці. Пропонуйте відійти від краю моста/даху та обговорити ситуацію. Якщо побачите, що МЧС не встигає на місце події, а у вас є змога самостійно відтягнути самогубцю від краю моста/даху/вікна, то вам буде потрібно потягнути людину за верхню частину тулуба на себе (якщо ві стоїте у неї за спиною). Ні в я кому разі не можна хапати самогубцю за ноги — якщо людина стоїть на краю прірви, вона не втримає рівновагу та ще й і вас може потягнути за собою. Бажано відтягти самогубцю від краю даху у безпечную зону 1 сильним рухом, тобто діяти потрібно рішуче.
Чому підлітки скоюють суїцид? Основні причини дві:
1. Суїцид як маніпуляція/спосіб помститися. Наприклад, підліток уявляє, як буде погано рідним/друзям/коханому, якщо він/вона покінчить життя самогубством. В цьому випадку діти багато говорять про суїцид, задають питання про смерть, їх поведінка різко змінюється.
Що робити: не засуджувати і не ігнорувати (але і не кидатися виконувати абсолютно всі прохання — адже це може стати відмінним способом маніпуляцій). Потрібно показати чаду, що ви його кращий друг і завжди підтримаєте його. Обов’язково обговорити хвилюючу проблему і разом пошукати шляхи її вирішення. Можливо, доведеться підшукати хорошого дитячого психолога. У період загострення суїцидальних настроїв не можна залишати дитину одну.
2. Суїцид як результат психічного розладу. Думки про самогубство нерідко відвідують підлітків, які страждають на біполярний розлад, психозами, депресією або пограничним розладом особистості. Діагноз може поставити тільки фахівець.
Найнебезпечніше тут в тому, що дитина може взагалі не говорити про суїцид, але планувати його навіть заздалегідь (як, наприклад, зробила пара киян, які вистрибнули з апартаментів «Мост-сіті» 31 серпня).
Що робити:
— періодично ненав’язливо з’ясовуйте, чи є у підлітка довгострокові плани (поїздка на море наступного літа / перемога на спортивних змаганнях / музичних фестивалях / надходження в певний вуз і т.д.). Таких цілей повинно бути хоча б 2-3. При цьому важливо, щоб дитина часто сама охоче ділилася своїми планами. Якщо у підлітка взагалі немає ніяких планів, це тривожний знак;
— відстежуйте скарги. Психічно здорова підліток, у якого хороші відносини з батьками, обов’язково повинен їм періодично на щось скаржитися (на вчителів у школі / нещасну любов / дурних однокласників і т.д.). Якщо дитина мовчить і відповідає примітивним «у мене все нормально» без подробиць — це вірний знак, що проблема є, але говорити з батьками він про неї не хоче;
— стежте за сном і харчуванням. Якщо у підлітка пропав апетит або з’явилося безсоння, це вже привід для занепокоєння. Потрібно з’ясувати причину. При необхідності звернутися до лікаря;
— у дитини має бути бажання мати гарний вигляд. Для підліткового віку характерне бажання добре виглядати в очах однолітків. Якщо дитина раптом стала недбало ставитися до свого зовнішнього вигляду, значить, на те є якась причина;
— при гострій потребі подивитися листування дитини. Звичайно, не варто просто так моніторити приватні повідомлення підлітка, але якщо ви бачите, що щось явно не в порядку, але дитина вам не розповідає, є сенс по-тихому залізти до нього в телефон або комп’ютер. Можливо, йому хтось загрожує або шантажує.
Тобто якщо у підлітка з’явиться бажання накласти на себе руки, проблему можна буде виявити вчасно. Для цього важливо зберігати дружні відносини з чадом і бути уважним до будь-яких змін. У підлітковому віці навіть незначні проблеми іноді здаються нерозв’язними».
Как сообщает пресс-служба Запорожского горсовета, 11 октября с 15:00 до 17:00 на городском «Телефоне Доверия» 15-84 состоится «горячая линия» с участием детских психологов, члена ассоциации детских и семейных психологов Украины Яковлевой Илоны и арт-терапевта Фатеевой Елены на тему: «Детский психологический клуб (от 5 до 16 лет)»
Получить консультацию по указанным вопросам запорожцы могут стационарным телефоном 15-84 и по номерам мобильных операторов:
066-313-15-84;
067-515-15-84;
073-515-15-84.
Разговор оплачивается согласно условиям тарифного пакета, преимущественно бесплатно в пределах сети.
|
