Телеведуча Альона Матвєєва: «Все одно в результаті, ви досягнете того, чого хочете, якщо не припините працювати»
15:02 22 Березня, 2018
Ведуча новин TV5, Альона Матвєєва, розповіла про випадковий «збіг обставин», який став покликанням всього життя, історію телепрограм новинного характеру й дала декілька порад, як стати справжнім ведучим.
— Ви отримали Вищу освіту за спеціальністю – економіка. Як сталось так, що Ви вирішили стати ведучою?
— Я працювала економістом, мабуть, більше трьох років, і мені це подобалося. Потім вирішила, що хочу займатися чимось ще паралельно. І наважилась здобути ще одну освіту – пішла навчатися на журналіста. І от коли я подала документи, вступила до вузу, то побачила об’яву, що на ТВ5 набирають ведучих. Ось, саме так, і стала ведучою на першому курсі університету, навчаючись на журналіста.
— Тобто, Вам це подобалося давно, чи це була мрія ще з дитинства?
— Ні, мрії не було. Так сталося. Так склалися обставини, тому що я повинна була поступати до одного вузу – це ЗНУ. Але, на жаль, не встигла подати документи у визначений термін, запізнилася на один день. Тому мене відправили, сказали, що в КПУ ще приймають документи, йдіть, подавайтесь, і саме у КПУ була об’ява про те, що набирають ведучих на телеканал.
— А чому ТВ5? Адже на різних телеканалах подають об’яви.
— Так, але я ж не пробувалась. Я не намагалась стати ведучою, я не подавала резюме.Просто побачила і пішла. Тобто, це не було у мене на меті – піти кудись працювати ведучою, чи стати там, працювати в кадрі одразу, ні. Тобто, це був, як збіг обставин.
— Чому саме ведуча програми новин? А, наприклад, не розважальної програми?
— Я одразу, коли прийшла, хотіла саме бути, ну це всі так хочуть, коли приходять, розважальної. Як не говорила дівчатам, вони хочуть бути або ведучими прогнозу погоди, або вести якийсь музичний дайджест, коротенький, типу розважальний. Нас пробували на «Ранок» , на саме музичний дайджест, і на новини. Мені дуже хотілося залишитися на цьому дайджесті, тому що здавалося це весело, круто, ось. Але, потім сказали, або новини, або ніяк. Або ми продовжуємо пробуватись на новини, або йдіть додому. Було три етапи, і звісно, я погодилась, тому що, раз я вже тут, раз я прийшла, то треба продовжувати. І так і залишилась, але ще жодного разу не пошкодувала.
— Для Вас новини – це щось особливе?
— От коли я вже почала працювати ведучою новин, зрозуміла, що таке новини. І що їх неможливо не любити. Ти або живеш і вони в тобі. Ти прокидаєшся, і перше, що робиш, навіть не встаєш чистити зуби, чи біжиш чай чи каву собі робити. Ні, ти відкриваєш новини і дивишся, що відбулося в Запоріжжі, Україні, інколи закордоном. Але закордоном, чесно кажучи, я роблю не часто, тільки, щоб зекономити свій час і встигнути випити філіжанку кави зранку. Але ти або їх любиш, або ні. В моєму випадку мені показали, що я люблю новини, і вже я без них не можу. І якщо зараз мені запропонували б бути ведучою, не знаю, навіть, на якомусь відомому всеукраїнському каналі музичного дайджесту або якогось розважального, я б не погодилась. Я знаю, чого я хочу.
— А Ви працювали саме журналістом, чи хотіли б ним попрацювати?
— Я трошки працювала журналістом, але, це було більше за покликанням душі. Мені дуже хотілося навчитися, тому дуже часто, коли, нам дають теорію в інститутах, вона відрізняється від практики, так. І коли я сюди прийшла, зазвичай ведучими навпаки стають: спочатку журналіст, потім вже ведучий. В моєму випадку, я стала спочатку ведучою, і мені хотілося навчитися все ж таки, як це робиться. Я просилася у випускового редактора, у головного редактора, щоб мене відправляли на зйомки, ну там – інколи. Декілька сюжетів, може 5-6 в мене є зроблених. Ну один, який я люблю, інший, яким я пишаюся, і ще зробила, щоб показати, що я можу сама собі, не комусь, тобто все що я доказую в житті, я доказую собі, а не комусь. Цими сюжетами, їх трошки, але я вже можу це робити, якщо мені знадобиться, то сяду і напишу сюжет, я поїду його відзніму. І навіть, якщо буде -16, а таке теж було, я це поїду і зроблю.
— А як довго Ви вже працюєте ведучою?
— Чесно сказати, я не пам’ятаю. От я знаю, що трохи більше двох років в прямому ефірі, а до прямих ефірів, ми виходили в запису, і не пам’ятаю, скільки точно була.
— Досвід вже є певний, великий так?
— Ну як великий, мабуть, плюс-мінус, десь роки чотири з гаком. Я точно не зможу відразу сказати.
— На Вашому досвіді, щось змінилося в новинних програмах? Адже Ви ведете їх доволі багато. Мовлення українське в зв’язку із законами – так. А тематика, формат, от що Ви помітили?
— О, змінилося дуже багато. Це мабуть, взагалі, порівняння таке. От коли я прийшла, якраз відбувся такий «каток», коли все змінювалося. Тобто воно, от так от, все пішло. Одразу змінився головний редактор, пам’ятаю, мене це ще ніяк не зачепило, тому що я ще не почала працювати повний день, повністю в новинах. Тобто, можна, сказати, що я поки ще стажувалася, а потім: новий випусковий редактор, новий головний редактор, потім прийшли нові люди, новий генеральний директор. І ось все це, воно за собою тягло не тільки зміни в колективі, але і те, що бачили глядачі. Коли відбулась модернізація каналу, то всі побачили, так, нову картинку, нову студію, тобто все це і багато чого. І я вважаю, що мені пощастило, тому що люди, які працювали задовго, до того, як відбулися великі зміни на каналі, їм було важче переналаштуватися. Так, як я, в принципі, ще мало чого знала про новини, про те, як це все правильно робиться, то мені було легше вирішити одразу, як йти в ногу з часом, як все робити.
— У Вас є співведучий – Ігор Бєлишев. Які у Вас відносини? Ви конкурували, можливо? І, хто з вас перший почав вести новини?
- — Та ну, ну яка конкуренція. Звісно ні. Він, взагалі, такий дуже м’який, щирий, добрий, тобто немає у наших відносинах чогось неприємного. По-перше, ми не бачимось. А коли ми бачимось, то ми вже засумували один за одним. Що ж говорити поганого, якщо ми давно не бачились. Спочатку прийшла я працювати, але дуже небагато відпрацювала. Ми працювали з Леною Зайцевою, так, яка зараз «Тиждень. Підсумки» веде. Але потім, її забирали на цю програму і Ігор Бєлишев прийшов. Ми почали з ним працювати. Тиждень на тиждень ми працювали, або спочатку день, точно, вже складно згадати. Але зараз працюємо тиждень на тиждень, дуже любимо, у нас один робочий стіл на двох. Один тиждень я сиджу за ним, другий – він,ось. Я їм його цукерки, печиво, цукор, він вибачає все. Тобто, нічого поганого в наших відносинах немає. Я його дуже поважаю, дуже пишаюсь тим, що я з ним знайома, і звісно, як можна не любити голос Бєлишева, його тембр.
— У нас в ЗНУ, на факультеті журналістики тільки на третьому курсі ми вивчаємо правильну дикцію, постановку голосу, володіння мімікою, жестами. У Вас дуже чітка дикція, українська мова, голос, міміка, жести – все це працює воєдино. Чи Ви навчалися цьому, чи це дар від природи?
— Ні, немає дару. Я Вам більше скажу, от те, що навіть зараз є, зараз теж, я займаюся з викладачем, тобто це треба робити постійно і ми, завдяк и заняттям, знаємо які в мене недоліки. Мені здається, дуже багато мовних дефектів, які треба видаляти з себе протягом всього життя. Братися так, раз на рік і робити аналіз над помилками, і це правильно. Ось із самого початку, ми почали займатися з викладачем і потім миробили прогреси. І вже кожен рік, я сама окремо шукаю викладача і займаюся з ним. І зараз, якраз той період, коли знову опановую нове в правилах української вимови з викладачем, але вже Київським, тому що Запоріжжі всіх вже пройшла, хочеться чогось нового.
— Тобто Ви продовжуєте і надалі займатись ?
— Так я продовжую працювати над дикцією, над вимовою, над артикуляцією, тобто над усім цим.
— Загальновідомий факт, що Ви матуся двох діток. Чи не проявляють вони бажання йти по Вашій стежці ведучої? Стати такою, як мама?
— Ну хотіла я цього, як мама. Хотілося б бачити діток своїх телевізорі, але ні. І я собі колись пообіцяла, що я не буду перечити, якось тягти їх за собою чи казати – виконуй те, що я хочу, ні. Я їм дозволяю бути собою і робити вибір, і вони вдячні за це. Вони підтримують, коли я обираю щось для себе, теж не перечать, тому що, знову ж таки, ми розуміємо один одного. Зараз мені доводиться кожні два тижні їхати на два – три дні, це боляче всім, але вони підтримують. Тому що, у нас от у родині таке правило – ми підтримуємо починання кожного .
— І на останок. Декілька плюсів та мінусів Вашої професії. І які поради Ви можете дати новачкам – як стати ведучим?
— Мені здається, якщо тобі подобається те, що ти робиш, то це один суцільний плюс, тому що знаєш все, що відбувається довкола, ти встигаєш засумувати за роботою. Коли два, три, чотири дні тебе немає на роботі, ти біжиш, тому що вже хочеться розповідати, переповідати всю інформацію, яку ти знаєш. Або ти там, побачив десь в Інтернеті, на якомусь ресурсі інформацію, і тобі вже цікаво прийти на роботу і дізнатися, чи наші журналісти їздили, чи бачили це. Тобто, дуже цікаво. Тому що наші журналісти в більш розгорнутому вигляді все це роблять.
Ну з мінусів – це, мабуть, косметика. Це от єдиний мінус, якого я можу назвати. Тобто, на нас дуже багато гриму. І звісно, доводиться дуже сильно слідкувати за шкірою, тому що шкіра псується кожного дня і волосся. Професійна косметика – так, але ж її багато. Якщо ти ведуча то, від цього не піти. Змиряємося і йдемо далі, просто працюємо.
І поради новачкам – любити те, чим займаєшся, навіть, якщо ти хочеш працювати ( я моделюю на ведучого новин, бо мені здається – це найкраща професія) Але, якщо немає на каналі пропозиції ведучої, а є робота для тебе попрацювати кимось іншим – працюйте, працюйте ведучим передачі для малят, передачі дайджесту, якогось невеличкого, але робіть це і постійно працюйте над собою. Все одно в результаті, ви досягнете того, чого хочете, якщо не припините працювати.
Анастасія Куркіна
