Безвісти зниклі – але не забуті: У Запоріжжі відкрили простір пам’яті та надії «Голоси крізь тишу» (ФОТО, ВІДЕО)
15:01 30 Серпня, 2025
У парку «Алея бойової слави» в Запоріжжі відкрили експозиційний простір «Голоси крізь тишу», приурочений до Міжнародного дня зниклих безвісти. Локація символізує пам’ять про тих, хто досі не повернувся додому, та підтримку їхніх рідних.
Особливим елементом стала «Лавка очікування» – місце для роздумів і тихого споглядання. Ініціаторами створення простору стали родини зниклих безвісти воїнів 110-ї бригади тероборони.
Захід приурочено до Міжнародного Дня зниклих безвісти – присвячений пам’яті про тих, хто досі не повернувся додому та підтримці їхніх родин.
Біля «Лавки» зібралося безліч людей: рідні зниклих безвісти, небайдужі містяни, яким болить за співвітчизників. Біля інсталяції встановили нові чорно-білі прапорці із іменами тих, хто поки не повернувся додому.
На місці події, секретар Запорізької міської ради Регіна Харченко закликала громаду зберігати віру:
Прошу вас бути смиренними та запастися терпінням. Ми всі прагнемо, щоб кожен захисник і кожна захисниця повернулися додому, але розуміємо, що війна безжальна. Дякую всім, хто долучився до створення цієї локації в Запоріжжі. Нехай вона стане місцем сили, а не сліз, – місцем нашої віри в те, що, доки ми чекаємо, кожен захисник і кожна захисниця обов’язково повернуться додому. Дякую вам, незламні люди Запоріжжя, які, попри все, зберігають віру та людяність.
Начальник управління патрульної поліції в області Ярослав Білий наголосив, що це не просто дата, а «крик душі рідних», які щодня чекають на звістку від зниклих. Він додав, що поліцейські пліч-о-пліч із ЗСУ продовжують бойові завдання, багато хто з них зник за особливих обставин, але всі чекають їхнього повернення.
Ветеран та голова громадської організації “РАЗОМ ЮА” Ігор Ілюшкін підкреслив, що статус «зниклий безвісти» – це моральна невизначеність, але надія є тим, що тримає родини та суспільство:
Пам’ять і надія – надзвичайно важливі поняття. Статус «зниклий безвісти» визначений юридично, але морально це велика невизначеність, адже ніхто не може сказати, де зараз ваш батько, чоловік чи син. Єдине, що ми можемо, – чекати та підтримувати одне одного, зберігаючи надію. Четвертий рік повномасштабної війни, одинадцятий рік війни загалом – усі втомилися.
Але зараз надзвичайно важливо, щоб суспільство, яке розуміє, що відбувається, стояло пліч-о-пліч. Наші захисники на фронті борються разом, і ми не маємо права тут роз’єднуватися. Родинам, які чекають, я можу сказати лише одне: терпіння і надія. Надія, що Україна житиме, що ваші рідні повернуться. У мене в руках прапорець із написом «Чекаємо».
На щастя, серед моїх побратимів із Запорізької області немає зниклих безвісти, але я знаю двох побратимів з інших областей, які, на жаль, загинули. Один із них потонув у Дніпрі під час форсування, але їхні родини все одно чекають. Тож надія – це те, що тримає нас. Ми віримо, що Україна витримає, бо змусила весь світ звернути на себе увагу.
Підійміть очі, чекайте, вірте і боріться далі! Слава Україні!
Читайте також: Кількість постраждалих зростає: як зранку виглядає місце ракетного удару у Запоріжжі (ФОТО, ВІДЕО)
