Фейкові «замінування» у Запоріжжі: кого і за що судять під час війни
12:52 24 Січня, 2026
У судових реєстрах Запоріжжя справи про псевдозамінування виглядають не як сценарії терактів, а як зріз побутових зривів. Дзвінки надходять не через ідеологію чи плани, а через образи, алкоголь або бажання «поставити все на паузу» — бодай на кілька годин.
Підліткова «гра» без жарту
Наприкінці 2025 року міський суд розглянув епізод із восьмикласником: два фейкові повідомлення — про школу та будинок культури. Мотив простий і буденний: зірвати уроки на прохання однокласників. Оскільки підліток не досяг віку кримінальної відповідальності, суд обрав виховні заходи — рік під наглядом матері та конфіскацію телефону. Гучних заяв справа не породила, але стала характерною деталлю загальної картини.
Не освіта, а побут
Аналіз вироків із 2022 року показує інше: школи трапляються рідко. Натомість у матеріалах справ — лікарні, магазини, кафе, житлові будинки. Часто — після конфлікту, у стані сп’яніння або різкого емоційного зриву. Майже завжди — з помилковим розрахунком, що «нічого не буде».
Стратегічний об’єкт і особиста драма
Один із найконтрастніших кейсів — повідомлення про «замінування» ДніпроГЕС. За матеріалами суду, дзвінок пролунав після сварки з дівчиною: алкоголь, образа й імпульсивне рішення «самоствердитися». У підсумку — перевірки, залучення служб і кримінальна справа. Масштаб об’єкта — максимальний, мотив — суто побутовий.
Кафе, відмова і «102»
Ще один типовий сценарій — конфлікт у закладі. У справі щодо кафе-бару Парк Авеню чоловіку відмовили в обслуговуванні через відсутність місць. Після словесної перепалки він вийшов і за кілька хвилин повідомив про нібито підготовку вибуху. У суді визнав: інформація неправдива, діяв на емоціях.
Що повторюється у вироках
Якщо узагальнити рішення запорізьких судів за час повномасштабної війни, вимальовується стабільний набір мотивів:
- алкоголь і імпульсивність;
- побутові конфлікти (магазин, кафе, під’їзд);
- емоційні зриви без усвідомлення наслідків;
- помилкове відчуття безкарності.
У багатьох вироках прямо зазначено: обвинувачені розуміли, що реальної загрози немає, але все одно повідомляли про неї.
Відповідальність без «жартів»
Псевдозамінування кваліфікують за статтею 259 Кримінального кодексу України — завідомо неправдиве повідомлення про загрозу безпеці. Для неповнолітніх можливі виховні заходи. Для дорослих — кримінальне провадження, вирок і судимість.
За матеріалом ЗЦР.
