«Ісконно-історичні землі»: як Росія робить Запоріжжя російським

20:40 9 Вересня, 2025

Запоріжжя й область – території, які Росія роками намагалася привласнити. На окупованих землях працює пропаганда: українців змушують зректися ідентичності, знищують пам’ятники, перейменовують вулиці, захоплюють медіа. Як і в минулі століття, Москва забороняє українську мову, міняє назви міст і переслідує тих, хто чинить опір.

Розглянемо, як російська пропаганда через історію виправдовувала агресію, готувала регіон до вторгнення та стирає українську ідентичність уже понад двісті років.

Ретроспектива брехні: фальсифікація та насадження нової історії

Або як починається русифікація

Русифікація Запоріжжя та міст області почалася ще століття тому, а в роки Незалежності її посилили проросійські активісти та агенти, поширюючи тези про «братні народи» й «спільну історію». Російська пропаганда десятиліттями створювала вигідні Кремлю наративи, використовуючи історію як інструмент брехні.

«Історія.рф» називає Запоріжжя «історичним регіоном Росії», нібито занепалим за часів України. Насправді ці землі належали різним державам, а українці становили більшість населення і в добу козацтва, і за переписами XIX–XX ст. Російська імперія захопила регіон лише після 1775 року, а сучасне місто виросло з козацької Січі та Олександрівської фортеці.

Попри це, пропаганда приписує Росії «заснування» Запоріжжя та інших українських міст, демонструє імперську символіку, відновлює герби й використовує назви, зручні для радянського та імперського міфу.

Путін і колаборанти Рогов та Балицький заявляють про «російську ментальність запоріжців», а окупаційна влада виправдовує «референдум» 2022 року, називаючи його «поверненням додому». Пропагандисти наполягають, що «рідна мова» регіону – російська, а українська є «чужою».

Бердянськ
Поселення на місці Бердянська заснували запорізькі козаки у XVI ст., а Російська імперія анексувала його після завоювання Кримського ханства. У 1827 році збудували порт, що російська історія подає як «початок» міста.

Після окупації пропаганда стверджує, що розвиток імперії та СРСР був втрачений у роки Незалежності. Насправді у 2021 році тут працювало близько 20 підприємств, місто стало курортом державного значення, функціонував аквапарк і проходив кінофестиваль «Бригантина».

Мелітополь
Історія міста тягнеться від скіфів і Золотої Орди. У 1784 році Катерина ІІ створила Таврійську область, у складі якої з’явився Мелітопольський повіт, а у 1814 році – саме місто. Символ черешні теж пов’язують із «російським походженням», хоча її завіз український лікар Андрій Корвацький.

Пропаганда подає вторгнення 2022 року як «звільнення ісконно російських земель». Російське історичне товариство навіть виставляло вкрадені зі Мелітопольського музею скіфські скарби, просуваючи тезу про «Російський Азов». Насправді ж міста Приазов’я мають багатонаціональне коріння: Маріуполь заснували греки, Мелітополь завжди мав переважно українське населення, Бердянськ створили ногайці, Генічеськ – тюрки.

Таким чином, Росія десятиліттями конструювала зручну фальшиву історію. Після Революції Гідності міфотворчість посилилася: діячі на кшталт Рогова чи Богуслаєва, а також російська церква й освіта стали головними провідниками «русского міра».

Рік Революції: робота російської агентури у 2014

Революція Гідності стала «свіжим ковтком повітря» для поширення антиукраїнських наративів у Запоріжжі. «Фонд русского міра» за підтримки Богуслаєва ще у 2013 році проводив «літні школи», де дітей вчили про «історичну приналежність Криму Росії» та «спорідненість Запоріжжя з півостровом». У 2014 році фонд організував 56 заходів, серед них – олімпіади з російської мови, конкурси «нащадків переможців» та індоктринацію вчителів.

Літня школа в 2013 за спонсорством Богуслаєва

Паралельно проросійські активісти в місті готували ґрунт для «Запорізької народної республіки». У квітні 2014-го вони влаштували так звану «яєчну неділю». До організаторів належали Рогов, Балагура, Патаман і Панченко – усі роками поширювали антиукраїнські ідеї та після Майдану продовжили цю діяльність.

Ще одним оплотом «русского міра» стала УПЦ МП. Після Майдану вона просувала тези про «братовбивчу війну» та карала проукраїнських священників – зокрема, отця Ігоря Савву вигнали за підтримку Євромайдану. У 2015 році з’явився «Союз православний Радомір», що працював із молоддю, поки СБУ не виявила в його «охоронців» (вважай силового крила) зброю й антиукраїнські матеріали.

На 2023 рік у регіоні діє понад 260 церков МП. Опитування 2015 року серед духівництва показало: 81% вважали МП єдиною формою православ’я в Україні, майже 90% визнавали російську найбільш прийнятною мовою богослужіння.

Знищення «київського режиму» та української ідентичності

Фінал русифікації

Кульмінацією пропаганди стала окупація. Після провалу «Запорізької народної республіки» 2014 року Росія у 2022 захопила Бердянськ і Мелітополь. Колаборанти, що роками працювали на «русский мир», отримали псевдовладу й почали стирати українське.

Бердянськ
27 лютого 2022 року росіяни зайшли до міста. Місцеві протестували з прапорами, але активістів катували й залякували. Українську символіку замінили триколором, перейменували вулиці, зруйнували пам’ятники. Почалася паспортизація: без російського паспорта не давали допомогу чи роботу. У школах українська фактично витіснена, дітей залучають до мілітарних проєктів. Будь-який прояв української ідентичності карається.

Мелітополь
26 лютого місто захопили після боїв. Жителі виходили на протести, мера Івана Федорова викрали. Росія запустила власні телеканали й газети, організовувала паради з радянською символікою, у кінотеатрах крутила російські фільми. Українські написи та символіку знищували, стели й дороговкази перефарбовували під триколор.

Окупація принесла однакову стратегію – залякування, витіснення української культури й нав’язування російських міфів.

Вероніка Христіч

Редактор