Між фронтами — не порожнеча: що таке «сіра зона» і чому вона важлива для Запоріжжя
18:08 17 Лютого, 2026
Між українськими та російськими позиціями на фронті існує не просто лінія зіткнення, а широка «сіра зона» глибиною до 20 кілометрів. Саме вона дедалі більше визначає хід бойових дій, зокрема на Запорізькому напрямку, де українські сили вибудували глибоку, гнучку систему контролю території.
Про це у своєму новому аналізі та картах пише французький осінтер Клеман Молін, інформує Акцент.
Що таке «сіра зона» — і чому це не «нічия земля»
За словами Клемана Моліна, між українськими та російськими лініями фронту існує стратегічний простір, який помилково часто сприймають як чітко контрольовану територію.
Насправді «сіра зона» — це смуга шириною від 5 до 20 км, де жодна зі сторін не має повного та сталого контролю. Сині та червоні лінії на картах Моліна — це не просто «позиції», а межі реальної логістичної досяжності, за якими армії можуть:
- підтримувати війська,
- розміщувати артилерію,
- готувати та проводити наступальні дії.
Три рівні контролю всередині «сірої зони»
Аналітик ділить цю територію на три різні зони, і це принципово важливо для розуміння подій на Запорізькому напрямку.
1. Українська зона розсіяного контролю
Розташована безпосередньо перед оборонними лініями, населеними пунктами або природними рубежами (річки, балки).
Тут:
- працює «еластична оборона»,
- активно використовуються дрони,
- логістика здійснюється навіть пішки,
- російські сили не можуть закріпитися.
2. Власне «сіра зона»
Простір, де присутні обидві сторони, але жодна не має повного контролю.
Саме звідси російська армія намагається:
- просуватися вперед,
- проникати в українські позиції,
- тиснути на оборону малими групами.
3. Російська зона розсіяного контролю
Це території, які РФ формально «зайняла», але:
- не має повноцінної логістики,
- не може розгорнути артилерію,
- утримує позиції лише піхотою.
Запорізький напрямок: чому ЗСУ мають перевагу
Особливість Запорізького напрямку, на що звертає увагу Молін, — глибина українського контролю.
ЗСУ утримують стійкі тилові райони на 10–20 км углиб від російських позицій, де:
- зосереджена артилерія,
- працює логістика,
- розміщені основні сили.
Ключовий фактор — дрони.
Чим їх більше і чим вони технологічніші, тим далі відсувається передня лінія противника, адже:
- російські оператори змушені відходити,
- підвезення боєприпасів стає небезпечним,
- штурмові групи втрачають підтримку.
Чому росіяни не можуть «закріпитися»
Російська тактика полягає в максимальному висуванні піхоти вперед, навіть без повноцінного забезпечення. Це дозволяє:
- турбувати українські позиції,
- намагатися проникати в населені пункти,
- створювати ілюзію просування.
Але є проблема:
логістика РФ постійно зривається ударами дронів дальнього радіуса, тому такі позиції:
- нестабільні,
- не укріплені,
- регулярно втрачаються.
Саме через це, за словами Моліна, українські сили періодично повертають території, які на мапах виглядали як «втрачені».
Що це означає прямо зараз
Клеман Молін підкреслює:
ця нова динаміка має бути відображена на картах бойових дій, адже традиційне уявлення про «чітку лінію фронту» більше не працює.
На Запорізькому напрямку війна — це:
- не один рубіж,
- а простір постійного маневру,
- де перевага у дронах і логістиці визначає результат.
🔹 Контекст: що ми вже писали раніше
Раніше Акцент Запоріжжя вже звертав увагу, що Запоріжжя залишається відносно далеко від активної лінії фронту, а український контрнаступ змусив РФ переглядати свої плани. Детальніше — у матеріалі: «Запоріжжя далі від фронту: як контрнаступ ЗСУ ламає російські плани (карта)»
Новий аналіз Клемана Моліна фактично пояснює механіку цього ефекту: не за рахунок «проривів», а через виснаження противника в сірій зоні.
Читайте також: Авіація ЗСУ нанесла удар по мосту у Василівці (ФОТО)
