«Навіть не фронт»: як РФ стирає села Запоріжжя за 20 км від лінії боїв
10:03 22 Грудня, 2025
Розумівка на Запоріжжі формально не є лінією фронту. До найближчих позицій ворога — близько 20 кілометрів. Але для її мешканців ця відстань давно втратила значення. Російські удари долітають сюди майже щодня — авіабомбами, дронами та реактивними системами.
Останні тижні стали для села особливо важкими. Якщо восени обстріли були епізодичними, то з грудня вони перетворилися на постійний фон життя. Вулиці спорожніли, а будинки — втратили вікна, дахи й стіни.
Журналісти «Суспільного Запоріжжя» зафіксували картину, яка повторюється з двору в двір: зруйновані оселі, сліди вибухів і люди, які живуть у підвалах. За словами місцевих, уцілілих господарств на їхніх вулицях майже не залишилося.
Мешканка Розумівки Олена Грушка говорить, що війна тут відчувається не лише людьми. Домашні тварини реагують на кожен вибух, а господарство, яке роками було опорою для родин, поступово зникає:
«Всі налякані — і люди, і тварини. Свині, собаки, кури. Одна свиня була вагітна, але через постійні вибухи стався викидень. Поки є господарство — тримаємося й ми».
Будинок батька Олени, Василя Захарченка, зазнав прямого впливу авіаудару 14 грудня. Дві російські керовані авіабомби впали поруч із подвір’ям. Родина вижила лише тому, що встигла сховатися в підвалі після сигналу тривоги.
«З нами була дворічна дитина. Як гахнуло — навіть словами не передати. Якби не підвал, нас би вже не було», — згадує чоловік.
Оселю, яку він будував власноруч понад три десятиліття, нині неможливо відновлювати. Через постійні обстріли люди не ризикують навіть розбирати завали. Фактично підвал став не укриттям, а місцем постійного життя.
На вулиці, де мешкає родина Захарченків, немає жодного двору без ушкоджень. Проте навіть у таких умовах частина жителів відмовляється виїжджати. Вони підтримують одне одного, доглядають залишки господарств і намагаються зберегти бодай мінімальне відчуття дому.
Розумівка сьогодні — це приклад того, як війна стирає межу між фронтом і тилом. І водночас — свідчення того, що життя в українських селах триває навіть там, де щодня лунають вибухи.
