Підірваного колаборанта з Мелітополя депутата Шостака заочно засудили до 10 років

Комунарський райсуд Запоріжжя заочно засудив до 10 років позбавлення волі мелітопольського колаборанта та депутата Мелітопольської райради Олега Шостака. Вирок від 11 листопада 2025 року оприлюднений в Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Про це повідомляє Акцент.

Суд визнав Шостака винним у колабораційній діяльності (ч. 5 ст. 111-1 КК України) та призначив максимальне покарання:

  • 10 років позбавлення волі,
  • 15 років заборони обіймати посади в органах державної влади та місцевого самоврядування, пов’язані з публічними функціями,
  • конфіскацію всього майна, зокрема арештованого автомобіля Daewoo Lanos.

Строк ув’язнення почнуть рахувати з моменту фактичного затримання колаборанта.


Хто такий Олег Шостак

Олег Шостак – один з найбличжих соратників головного зрадника області – Євгена Балицького

За даними вироку та відкритих джерел, Олег Шостак — уродженець Мелітополя, громадянин України, депутат Мелітопольської районної ради VIII скликання від «Опозиційного блоку».

До повномасштабного вторгнення РФ він багато років очолював приватний телеканал «МТВ Плюс», пов’язаний із нинішнім гауляйтером-колаборантом Євгеном Балицьким. Саме через діяльність цього каналу Шостак вже потрапляв у скандали — зокрема, за трансляцію карти України без Криму, за що телекомпанія отримала попередження нацрегулятора у сфері телерадіомовлення.

У 2020 році Шостак отримав мандат депутата Мелітопольської райради від «Опоблоку», що суд прямо вказує як обставину, яка покладає на нього підвищений обов’язок діяти в інтересах громади, а не окупантів.


Як Шостак служив окупаційній владі

Після захоплення Мелітополя російськими військами в лютому 2022 року Шостак, за даними слідства і суду, свідомо й добровільно перейшов на бік окупантів.

Суд встановив, що не пізніше жовтня 2022 року він:

  • очолив незаконний орган — так званий «Департамент по надзору за исполнением нормативных правовых актов ВГА Запорожской области в сфере массовых коммуникаций и связи»,
  • виконував організаційно-розпорядчі функції: формував штат, розподіляв обов’язки, затверджував положення підрозділів, віддавав накази на виконання вказівок окупаційної адміністрації.

У січні 2024 року Шостак отримав ще вищу посаду — став «міністром цифрового розвитку, масових комунікацій і зв’язку Запорізької області» в структурі окупаційної «влади». Через російські реєстри суд також зафіксував оформлення на нього РФ-івського податкового номера та включення до переліку керівників цього псевдо«міністерства».

Свідки — журналісти, оператори, блогери — підтвердили в суді, що Шостак:

  • керував переформатованими під російську пропаганду медіа,
  • особисто добирав кадри й переконував людей працювати на окупаційну адміністрацію, обіцяючи високі зарплати,
  • вимагав створювати сюжети, вигідні окупантам, і координував інформаційні кампанії, включно з «референдумами».

Негласні слідчі дії зафіксували його розмови про запуск телевізійних і радіопроєктів проросійського спрямування, вербування співробітників, організацію «агітації» та обговорення фінансування окупаційних медіа.


Вибух авто і «кар’єрний ріст» після замаху

Про Шостака широкій аудиторії стало відомо ще в 2022 році — після вибуху його автомобіля в окупованому Мелітополі. Тоді невідомі підірвали машину, коли колаборант сідав у авто біля будинку; Шостак вижив, але отримав тяжкі поранення, інформував РІА-Південь

Попри це, за даними журналістів, окупаційна адміністрація не лише не «списала» його, а навпаки — підвищила. Пізніше Шостак з’являвся на офіційних заходах у Москві та в Держдумі РФ як один із облич пропагандистської вертикалі окупованої частини Запорізької області.


Як проходив суд і яке значення має цей вирок

Суд розглядав справу in absentia — без присутності обвинуваченого. Шостак перебуває на тимчасово окупованій території, на виклики не з’являвся, на контакт із українськими правоохоронцями не виходив, оголошений у державний і міжнародний розшук.

Суд не знайшов жодної пом’якшувальної обставини, зате визнав обтяжуючою те, що злочин вчинено в умовах воєнного стану. Саме тому було обрано максимальний строк покарання, передбачений санкцією ч. 5 ст. 111-1 КК України, із повною конфіскацією майна.

Цей вирок — частина системної практики притягнення до відповідальності колаборантів, які будували й обслуговували російську пропагандистську машину на окупованих територіях. Навіть за відсутності фізичного доступу до обвинувачених суди формують правову рамку для майбутньої відповідальності й фіксують факти співпраці з окупаційними адміністраціями в офіційному реєстрі.

Олександр Чубукін
Редактор