Що відбувається під Гуляйполем насправді: ISW дав оцінку боям
13:00 10 Грудня, 2025
Попри гучні заяви Москви про нібито переломний момент на фронті, аналітики Інституту вивчення війни (ISW) фіксують зовсім іншу картину. У той час, як російські зведення говорять про «стратегічний наступ», реальні темпи просування залишаються мінімальними, а спроби подати окремі тактичні епізоди як «прориви» мають радше політичну, ніж військову мету.
Небезпечна ілюзія непереможності
Останні тижні Кремль помітно активізував інформаційний тиск: російські посадовці та медіа синхронно повторюють наратив про нібито стабільну економіку, постійний приплив мобілізаційного ресурсу та впевнене просування армії. За оцінкою ISW, це — спроба сформувати уявлення про безальтернативність російських вимог у майбутніх переговорах.
Фактична ситуація інша: навіть на найбільш гарячих ділянках — під Покровськом і Гуляйполем — російські війська просуваються повільно та ціною величезних втрат. З початку року вони змогли окупувати лише 0,77% української території, що при заявлених масштабах наступу свідчить про провал очікувань Кремля.
Чому фронт не «посипається»
ISW наголошує: ключові твердження російського керівництва про близьке падіння української оборони не мають під собою ґрунту. Оборонні рубежі на сході розгалужені, і навіть на тих напрямках, де РФ намагається наростити темп — як-от у районі Гуляйполя — переваги не спостерігається.
Аналітики пояснюють: сучасне поле бою радикально змінило правила війни. Українські ударні та розвідувальні дрони роблять маневрові операції російської армії надзвичайно ризикованими. Тож Москва змушена знову й знову кидати піхоту на фронт у форматі виснажливих штурмів, що лише збільшує кількість втрат.
Показовий розрахунок ISW: близько 83 російських військових гине на кожен квадратний кілометр, який РФ намагається просунути. Такий темп виснаження є стратегічно неприпустимим у довгій війні.
Чому Кремль поспішає з «історичними претензіями»
У своєму останньому виступі Путін знову заявив, що Донецька та Луганська області «завжди були частиною Росії». Аналітики нагадують: сама РФ визнала кордони України щонайменше тричі — у 1991-му, 1994-му та 1997-му. Повернення до постулатів «історичної належності» ISW трактує як намагання прикрити невдачі на полі бою і чинити тиск на Київ за столом переговорів.
У Кремлі розуміють: силове захоплення всього Донбасу потребуватиме 2–3 років боїв, які РФ нині не витримає економічно й людськи. Тому Москва намагається досягти цих цілей інформаційно-психологічними операціями.
Ліміт можливостей російської економіки
Хоча російська влада стверджує, що ресурси «практично необмежені», ISW вказує на ознаки протилежного. Утримання армії потребує все більше коштів, а модель набору контрактників, побудована на високих виплатах, вже не дає очікуваного результату. Вербування уповільнюється, тоді як витрати на війну лише зростають.
Аналітики прогнозують: підтримувати нинішній рівень втрат без нових хвиль мобілізації Росія довго не зможе.
Що це означає для України
Головний висновок ISW: попри складні бої, фронт не перебуває на межі обвалу. Українська оборона зберігає стійкість, а російські інформаційні кампанії спрямовані передусім на створення хибного враження, ніби «час працює на Кремль».
Насправді ж — зазначають аналітики — РФ не вдалося досягти переломного ефекту ані під Покровськом, ані під Гуляйполем. І саме це пояснює, чому Москва дедалі активніше переконує світ у своїй «непохитності» замість демонструвати реальні результати на полі бою.
