Як російські добровольці півроку захищали ділянку фронту під Оріховом (ВІДЕО)
18:07 9 Вересня, 2025
Легіон “Свобода Росії”, який воює у складі ЗСУ та складається з добровольців та полонених з Росії, останні пів року тримав оборону ділянки на Запорізькому напрямку.
У фільмі, який вийшов на каналі ФейгинLIVE, показали, як працюють бійці легіону — відбивають штурми, збирають дрони, евакуюють поранених і полонених, та використовують важкі дрони «бомбери».
Головне завдання — стримувати фронт
Наприкінці 2024 року легіон отримав нове завдання — оборону ділянки на Запорізькому напрямку. Потрібно було стримати фронт і не дати окупантам прорватися. Чисельна й технічна перевага противника ускладнювали ці завдання.
Противник діє за таким принципом: у нього є сили тиснути всюди і перевіряти нашу оборону. Як тільки він відчуває слабкість — починає тиснути туди ще сильніше, — розповів Максиміліан Андронніков («Цезар»), заступник командира легіону.
Коли бійці легіону потрапили на Запорізький напрямок, перед ними постали нові виклики: логістика, зв’язок, координація, пошук позицій і, головне, ворог. Потрібно було повністю дізнатися все про нього: озброєння, чисельність, особливості застосування техніки. Десь він активно використовує FPV, десь артилерію, десь закидає «кабами». Як виявилося, що застосовується все відразу і у величезних обсягах.
Перший накат припав якраз на момент, коли ми повернулися з розвідки. Ми ходили в ліс, щоб виявити позиції. Ніхто не очікував масового штурму — максимум, невелика група могла пройти повз. Але довелося зайняти сектор, перекрити дорогу. Почали працювати — скиди, міни. Все вибухало, бліндажі розносило. Три-чотири атаки ми відбили впевнено, — розповів командир штурмової групи «Шум».
Один із напрямків роботи — підтримка зв’язку
Насамперед, бійцям необхідно підтримувати зв’язок. Без нього бійці не отримають наказ, мінометники не дізнаються координати цілей, дрони не злетять. Фахівці невтомно працюють, щоб у легіоні завжди зберігався зв’язок між підрозділами.
Антени — одна з улюблених цілей ворога. Немає антени — порушено зв’язок. Зв’язківці постійно виїжджають на найгарячіші ділянки, відновлюють і підсилюють його.
FPV — шанс вирівняти сили в бою
Кілька екіпажів аеророзвідки одночасно працюють максимально близько до ворожих позицій. Дрони 24/7 в небі: вишукують цілі, спостерігають переміщення, знаходять склади, антени.
Одна з найгарячіших ділянок — Нестерянка. Колись мирне селище стало накопичувальним пунктом для штурмових груп противника. Кожен будинок, кожен гараж перетворено на опорний пункт. Аеророзвідники систематично перевіряють кожен двір, відстежуючи найменші зміни: нова стежка, антена, провід, сміття. Це ознаки, за якими досвідчені очі виявляють ворога. Як тільки ціль знайдено — її одразу нейтралізують.
Ділянка дороги на Нестерянку, де працював легіон, ворог сам назвав «дорогою смерті».
FPV — це не просто техніка. Це шанс зрівняти сили в бою. Один дрон здатний знищити бліндаж, склад, зірвати атаку. Керування FPV-дроном — окрема наука. Тут все на кінчиках пальців: досвід та інтуїція працюють разом.
Все активніше застосовується оптоволокно — перед ним ворожий РЕБ безсилий. Який би «РЕБ» не стояв, дрон на оптоволокні не заглушити: йому не страшні ні радіогоризонт, ні перешкоди.
FPV-дрон не купиш у супермаркеті. Його треба зібрати, спаяти, прошити, налаштувати. Цим займаються фахівці та пілоти. Щоб дрон злетів, подолав РЕБ, вразив ціль — за всім цим стоять люди та їхня копітка праця.
Найскладніше на Запоріжжі — це інтенсивність. Позиції не одна і не дві — їх багато. Все це навантаження лягає на майстерню.
Окрема історія — важкі борти. Вони можуть нести більше, ніж звичайні дрони: міни, снаряди, шипи. Великий борт — більше можливостей і більше відповідальності. Він помітніший, гучніший, повільніший. Їх менше, вони коштують дорожче — тому до них особливе ставлення.
Скидання боєприпасів, мінування, установка «їжаків» — для чого тільки їх не використовували. Іноді навіть їжа і вода доставляються дронами на позиції, куди неможливо пробитися по землі.
Є такі точки на «нулі», куди не підійти — все прострілюється. Там бійці сидять в 50–100 метрах від ворога. Якщо два-три дні немає води — це катастрофа. І коли дрон приносить вантаж, а хлопці дякують на відео, іноді до сліз. «Все чітко, все ціле, шикарно. Дякую!» — такі слова дають сили працювати далі, — розповів зовнішній пілот важкого дрона Шмель.
Коли дрони не в змозі працювати — вступає артилерія
Коли проблематично використовувати дрони, в справу вступає артилерія. Мінометники за командою швидко наводять зброю, і через секунди міни починають сипатися на голови ворога.
Ця робота особливо небезпечна. Міномет — пріоритетна ціль, за ним полюють. Виходи видно, особливо вночі. Час йде на секунди: навести, відпрацювати, замаскувати міномет і сховатися. Відповідний вогонь — звичайна справа, тому злагодженість команди, дисципліна і професіоналізм на першому місці.
Маскування зараз — це сітки від FPV, масхалати, постійне приховування слідів. Ворожі дрони літають постійно. Там хлопці в повному пеклі.
Коли ми були на Запоріжжі, зустріли два мехштури. Техніка не доїхала навіть п’яти кілометрів до ЛБЗ, тому противник змінив тактику: їдуть квадрики, мотоцикли, електросамокати. Людей шкода. Їх десятками садять на мотоцикли або самокати і відправляють на наші позиції. Більша частина гине від артилерії і дронів по дорозі. Щасливчики намагаються дістатися до окопів — але і там на них чекає вогонь, — розповів командир РУБпАК “Гроза” на псевдо Гром.
Легіон бере полонених, а також пропонує здаватися військовим, для цього з дрона розкидуються листівки з алгоритмами дій.
За останні півроку на Запорізькому напрямку Легіон не віддав жодної позиції ворогу, відбив усі штурми.
