Новини, Суспільство, Эксклюзив

Ірина Куратченко: як не стати жертвою контролю та влади

Ірина Куратченко: як не стати жертвою контролю та влади
07.12.2020 19:30

«Все, що відбувається вдома, слід залишати вдома», — для більшості родин, які мають міжособистісні конфлікти, ця думка вкорінилася вже на підсвідомому рівні. Ще й пандемія внесла свої корективи, внаслідок чого сьогодні можна спостерігати спалах домашнього насильства у сім’ях.

Як впливає карантин на рівень домашнього насильства в Україні, як розпізнати його прояви та як убезпечити себе та своїх близьких від негативу, а головне — куди звертатися за допомогою — в нашому інтерв’ю.

Ірина Куратченко — голова Об’єднання психологів та психоаналітиків «Взаємодія», що активно займається допомогою постраждалим від домашнього насильства. На рахунку «Взаємодії» десятки правозахисних проєктів. 

Після впровадження карантину кількість випадків домашнього насильства відчутно зросла. За даними Укрінформу, кількість викликів на лінію «102» з приводу домашнього насильства на 40 відсотків більше у порівнянні з минулим роком». На вашу думку, з чим це пов’язано?

— По-перше, люди мають обмеження у спілкуванні, та і сама ситуація в межах карантину створює напругу. Це можуть бути страхи, пов’язані із втратою роботи чи фінансів. І ось цю напругу через неможливість направити в інше річище ми часто проектуємо на наших близьких, адже саме з ними ми перебуваємо в одному приміщенні. Коли немає повною мірою особистого простору, то назовні «вилазить» те, що до цього моменту ми могли стримувати. 

Якщо говорити безпосередньо про домашнє насильство, то воно проявляється як контроль та влада. А під час карантину це особливо актуально, адже кривдник і постраждала знаходяться в одному приміщенні, у кривдника з’являється багато можливостей демонструвати свою перевагу. В нього є психологічна потреба — самостверджуватись над слабкішим. І приводом стають звичайні побутові речі: не там стоїть чашка, суп недостатньо гарячий.

На громадському радіо опубліковано матеріал щодо домашнього насильства «Пандемия внутри пандемии. Как карантин в Украине влияет на домашнее насилие». Чи згодні ви з висловлюванням, що домашнє насильство — це також пандемія?

— Згодна, тому що це явище розповсюджене в усьому світі. Домашнє насильство — психологічна потреба, що не вимагає наявності певних критеріїв. Неважливо, яка це країна, яка освіта у людини, що чинить насильство, в яких умовах вона живе та з яким достатком. Насильство відбувається між всіма та в різних країнах. Тому так, це явище — пандемія в усьому світі. До того ж що дитина виростає в сім’ї, де існує насильство, то надалі така модель поведінки стає для неї нормою. Цю «норму» вона потім використовує уже в побудові своєї сім’ї. Тому якщо не боротися з цим явищем, воно буде розповсюджуватись постійно. 

Якщо людина відчуває насильство, чи може якось себе захистити, наприклад, якщо це діти. Як поставити бар’єр та мінімізувати цей вплив?

— Найчастіше від домашнього насильства страждають жінки — близько 95-98% усіх випадків. Ми маємо розуміти, що це зумовлено гендерною нерівністю у відносинах. Це — залежність. Кривдник відчуває себе тим, хто має право вирішувати за інших, як їм жити. У більшості випадків кривдниками стають чоловіки, тому що вони мають низку привілеїв. Я — чоловік, а отже я все вирішую, або ж я більше заробляю, отже маю право вказувати. 

Саме у відносинах кривдник-жертва виникає психологічний феномен, що має назву “вивчена безпорадність”. Жертва замість висловлення своєї думки, свого невдоволення намагається підлаштуватись під поведінку кривдника. Коли це не має успіху, жертва знову стає безпорадною, замовчує насилля та не звертається за допомогою, адже впевнена, що ніхто не допоможе. Треба змиритися, адже це не найгірший варіант, що може бути. Безперечно, важлива профілактична робота не лише з жертвами насильства, а й з усім населенням. Ми маємо розуміти, як проявляється домашнє насильство, адже для багатьох воно пов’язується з фізичними актами — синцями, переломами, бійками. Але насправді воно має аж чотири форми: психологічне, фізичне, економічне, сексуальне. 

Розкажіть про кожну форм детальніше.

Про економічне найчастіше взагалі не згадують, воно виринає тільки тоді, коли ми проводимо бесіди з постраждалими особами й ставимо питання. А чи був контроль у сфері фінансів? Чи забороняв працювати? Чи навпаки змушував до роботи? Така ж ситуація з сексуальним насильством. Дуже багато вважають, що коли воно відбувається в шлюбі, то це нормально, якщо чоловік бажає вступати в сексуальні відносини зі своєю жінкою, навіть коли вона цього не хоче, або тим способом, яким вона не хоче. Дуже часто постраждалі особи роками перебувають у таких стосунках і не розуміють, що страждають від домашнього насильства. В них погіршується фізичний і психологічний стан, але допомогу жертви починають шукати у лікарів, вважаючи, що це розлад здоров’я. Але все це пов’язано з ситуацією в родині.

Ви сказали, що діти часто переймають поведінку батьків, формуючи свою родину. Але чи може бути так, що вже доросла людина зрозуміє, що цього робити не треба, що це неправильно?

— В житті ми користуємось прикладом своєї родини, в першу чергу, образами матері й батька. Ми можемо формувати свою поведінку та цінності, відтворюючи подібне, або ж навпаки — йти шляхом протилежного, розуміючи, що «я точно таким не буду». Тому так, це можливо.

Іноді жертва та насильник можуть мінятися ролями. В психології це пояснюється поняттям «трикутник Карпмана». Поясніть, будь ласка, що це?

— Цей феномен побачив Стівен Карпман, який є представником транзактного аналізу. Ідея про трикутник спала йому на думку під час спортивних змагань. Гравці мали закріплені за собою ролі: «нападник», «переслідувач», «рятівник» і «жертва». Але виявилось, що ці ролі непостійні, динамічні та весь час змінюються. Стівен Карпман зрозумів, що саме так відбувається й у відносинах. І мова не лише про сім’ю, ми можемо бачити цю модель в будь-де: серед учнів, студентів, колег на роботі. 

Коли конфліктна ситуація ускладнюється і на виклик приїжджає поліція, то вже не зовсім зрозуміло, хто кривдник, а хто жертва. Фізичну силу найчастіше застосовують чоловіки, жінки ж використовують психологічне насильство. До його форм можна віднести приниження, залякування, всілякі образи. Але це є своєрідною зброєю, реакцією на те, що відбувається навколо. На агресію людина найчастіше відповідає агресією. 

Так відбувається зміна ролей — жертва стає кривдником, а кривдник — жертвою. Особливо коли жертва телефонує на 102, вона вже стає переслідувачем, адже прагне, щоб кривдник поніс покарання. Вийти з “трикутника Карпмана” допомагає усвідомлення своїх дій та зміна мети комунікації. Жертва має вийти з ролі жертви й перейти на роль героя. Складність полягає ще й в тому, що часто вона має певні привілеї від своєї ролі —  її жаліють, їй допомагають та підтримують. В цьому й полягає робота психологів —  допомогти усвідомити, що всього цього можна досягти не таким «болючим» способом.

У розпал сварки один із членів родини викликає поліцію для розв’язання конфлікту. Чи може «третій» позитивно вплинути на фінал сварки або такий крок лише посилить агресію?

— У нас є мобільні бригади на випадки домашнього насильства. Це спеціально навчені бригади, які працюють саме з цього питання. Вони виїжджають і розуміють, що відбувається. Бригади попередньо проходили сесії, що стосувалися безпосередньо психології домашнього насильства, психології кривдника та жертви. На сьогодні існують нормативні акти, які чітко регулюють діяльність бригади «ПОЛІНА». Вони мають бланк оцінок ризиків і по ньому з’ясовують, наскільки ситуація є серйозною, чи є загроза для життя тих, хто знаходиться у приміщенні, де відбувається насильство.

У бланку зазначені питання, пов’язані із загрозою. Якщо на перші шість питань є два ствердження «так», «ПОЛІНА» виписує терміновий заборонний припис. Це означає, що особа, яка вчиняє домашнє насильство, має залишити приміщення, в якому вона знаходиться, на термін, який визначає мобільна бригада. Зазвичай цей строк сягає від 1 до 10 діб. У цей період кривдник не має права повертатися до приміщення. Якщо ж він повертається, постраждала особа може телефонувати на номер 102, і дія кривдника вже буде вважатися порушенням термінового заборонного припису та адміністративним правопорушенням.

Раніше була можливість забрати кривдника до відділку поліції на дві години, а коли він повертався, то був більш розсерджений, лютий, насильство продовжувалося. Розуміючи, що це може трапитися, ми й використовуємо ці термінові заборонні приписи. Більш того, постраждала особа може звернутися до суду та отримати обмежувальний припис, якщо вона почуває себе в небезпеці, боїться за своє життя або життя третіх осіб, в тому числі дітей. Термін дії припису може тривати до півроку та може бути подовжено ще на два терміни.

Але, на жаль, суди бувають досить упередженими. Не завжди судді розуміють небезпеку домашнього насильства. Тому важливо проводити роз’яснювальні роботи та навчання серед суддів. На мою думку, це допоможе реагувати на випадки домашнього насильства так, як же зазначено у законодавстві.

“Нова газета” опублікувала пам’ятку, розроблену експертами «Школи безпеки і добробуту» та колективом Moscow FemFest. В ній йдеться, що «фізичне дистанціювання — це один з кращих способів захисту від домашнього насильства». Але що робити, коли можливості дистанціюватись від насильника немає?

— У нас є рекомендації стосовно того, що робити під час акту агресії, де прописано, що треба робити, а що ні. Але я не хочу, щоб ми керувалися такими правилами, як не вступати в конфлікт, залишити місце. Таким чином відповідальність перекладається на постраждалу, і тоді це виглядає так, що вона повинна щось зробити, щоб мінімізувати наслідки ситуації. Тому терміновий заборонний або обмежувальний припис є виходом із ситуації. Шелтерів, у яких жінка може залишитися на певний час, у Запоріжжі сьогодні немає.

Наскільки ми знаємо, ви працюєте з жінками. Чи часто за допомогою до організації звертаються чоловіки та чи взагалі існує проблема насилля над чоловіками?

— Проблема насилля над чоловіками більше стосується людей похилого віку. Вони можуть бути батьками кривдників, які вчиняють насильство стосовно них. Але ми маємо розуміти, що на жінок та чоловіків здійснюється непропорційний вплив. Моя позиція — це створити притулок з 50 місцями для жінок та 3 або 5 — для чоловіків.

Де та межа, коли звичайна побутова сварка перетікає в насилля та як розпізнати «тривожні дзвіночки»?

— Існує так званий цикл насильства, що складається з декількох етапів.

Перший етап — напруга. Вона може з’являтися у побутових сварках, взаємних протиріччях. Якщо на цьому етапі не вдається з’ясувати причину напружених відносин та незадоволеності обох сторін, я раджу звертатися до сімейного психолога. Існує дуже мало випадків, коли подружжя може з’ясувати такі питання самостійно

Другий етап — інцидент. Він може бути вербальним або невербальним. Далі у стосунках починається етап примирення, який також має назву «медовий місяць». Останній етап — затишшя. Цей цикл відтворюється протягом усього подружнього життя. Якщо насильство відбулося один раз, з вірогідністю близько 90% воно повторюватиметься надалі, але буде проявлятися сильніше та жорстокіше.

Якщо особа має потребу в контролі та владі, вона буде знову і знову намагатися реалізовувати свою головну мету незалежно від того, чи будуть усунені непорозуміння. Тому якщо є така потреба, психологи можуть допомогти у вирішенні конфлікту. Сьогодні існують безкоштовні програми для кривдників, куди особа може звернутися або самостійно, або за рішенням суду.

фото Фейсбук Ірина Куратченко

Якщо ви стали жертвою насильства

Запорізька обласна громадська організація «ООП ВЗАЄМОДІЯ» допомагає вирішити проблему домашнього насилля, проводить тренінги з жінками, що постраждали від домашнього насилля та кривдниками.

Щопонеділка о 18:00 психологи працюють із тими, хто хоче приборкати власну агресію. Щовівторка о 17:00 функціонують групи взаємопідтримки для жінок, які страждають від домашнього насильства або аб‘юзивних стосунків.

Якщо ви стали жертвою домашнього насилля або потребуєте психологічної/юридичної допомоги, звернутися можна до мобільної бригади соціально-психологічної допомоги постраждалим від домашнього насильства, центрів соціальних служб для дітей та молоді, служб у справах дітей у Запоріжжі. Центри з надання вторинної правової допомоги в свою чергу надають юридичну допомогу. Для осіб, постраждалих від домашнього насильства, така допомога є безкоштовною.

Номери телефонів служби екстреної психологічної допомоги:

— 067-515-15-84

— 066-313-15-84

— 073-515-15-84

Для того, щоб допомогти жертвам домашнього насильства та надати їм тимчасовий притулок у разі необхідності, кожен небайдужий може підписати петицію про створення спеціалізованого закладу у м. Запоріжжі за посиланням.

Анастасія Моторіна, Ганна Перекрест

Підписуйтесь на Акцент в
07.12.2020 19:30


Об Авторе

Александр Чубукин