“Місто стало пустим”: як живе молодь Бердянська в умовах окупації
09:08 17 Серпня 2022
Війна
Молодь, що виїхала з Бердянська розповідає про останні місяці життя в окупації й ставленні російських військових.
Вісімнадцятирічна Олена цього літа планувала вступати до Таврійського державного агротехнологічного університету. Дівчина вже уявляла своє щасливе студентське життя. Всі її мрії зруйнувала російська армія, яка окупувала і її рідний Бердянськ, і Мелітополь…
Ця компанія молодих бердянців провела в окупованому місті майже пів року. Замість того, аби насолоджуватись молодістю та літом вони активно допомагали людям похилого віку дістати продукти чи вирішили якісь питання. Та з сумом спостерігали за тим, як змінюється рідне місто.
«Вдень в місті ще можна зустріти людей. Йдуть за продуктами чи по справах, ніхто ні з ким не говорить. Навіть не дивляться один на одного. Але тільки справа заходить до заходу сонця – місто стає пустим. Бачити таким літній Бердянськ – не просто сумно, а й страшно».
Перед кожним виходом на вулицю люди змушені повністю «чистити» телефони. Якось Михайло не помітив і лишив один із українських новинних каналів. При черговому огляді на вулиці його телефон взяв російський солдат. Побачивши там стрічку новин про «орків» розізлився і порадив «не читати х*йню».
«Він почав мені розповідати, що в наших новинах пишуть неправду, що вони боряться з нацизмом і ми маємо бути вдячні за те, що їх армія не бомбить наші будинки. Я мовчав, бо розумів, що обійтись лекцією з пропаганди – найкраще, що може бути зі мною в цій ситуації. Наступного разу я побоявся брати з собою телефон, однак це було гіршим рішенням. При огляді на вулиці вони сказали, щоб нічого від них не ховали, вони мають оглядати все і «хочешь жить – носи с собой телефон».
Друзі кажуть, що зараз Бердянськ більше схожий не на перлину Азова, а на бандитський осередок. Місто заповнене людьми зі зброєю, яких назвати військовими – складно.
«Зараз улюблене місце російських військових – це літні «пивнухи». Вони їх просто заполонили. Постійно п’яні, в якомусь дранті, «шльопках». Ганяють по місту як на військових, так і на цивільних машинах. Бачиш, мчить по зустрічній БМВ без номерів – значить віджали в наших машину.»
Люди, що залишились у Бердянську і не підтримують окупаційну владу знаходяться у постійному страху. Містом ширяться різні чутки, провірити більшість з них у людей просто немає можливісті бо ні нормального зв’язку, ні інтернету – немає.
«Люди крадькома передають один одному новини по «сарафанному радіо», збиратись разом бояться. В травні наші друзі сиділи в кав’ярні пили каву, військові зайшли «перевірити» документи і просто забрали їх паспорти. Сказали, що віддадуть лише коли ті прийдуть на парад до 9 травня…»
З кожним днем місто пустішає. Все більше людей просто не витримує ті дикі умови, в яких опинились і покидають свої домівки.
«Практично всі наші друзі роз’їхались ще давно. Молоді в місті взагалі не лишилось, не знаю де вони збирають масовки для своїх пропагандистських заходів і відео. Наша молодь – обирає Україну. Тому повернемось в рідне місто разом із нею».
Джерело: Бердянський міський виконком.