У цьому інтерв’ю 20-річний основний воротар гандбольного клубу «Мотор» (Запоріжжя) розповідає про свій шлях у гандболі, роботу з голкіпером національної збірної України Геннадієм Комком та про плани на майбутнє.
— Як ти потрапив до гандболу?
— До гандболу я потрапив з дитинства, ще коли пішов до школи. У навчальному закладі було представлено багато видів спорту, обрав футбол та волейбол. З часом вирішив, що більше подобається гандбол, та вирішив займатись саме цим видом спорту.
— Які емоції дає тобі гандбол?
— Дає багато позитивний емоцій! Коли присутні глядачі на матчі, вони тобе заряджають і тоді це зовсім інша гра. Зараз на матч мало глядачів, але коли ти знаєш, що на тебе дивляться, що ти комусь даруєшь емоції, позитивні або негативні, то це надає сил і далі займатись тим, що ти любиш.
— Як давно ти потрапив до складу «Мотору» й коли це відбулося?
— До команди я потрапив 2,5 рокки тому, до цього я захищав кольори «ЗНТУ-ЗАБ», це друга команда «Мотора». І ось потихеньку-потихеньку пробивався до основної команди.
— Багато хлопців, які також грали за «ЗНТУ-ЗАБ» і теж пробились ло основного складу «Мотора», вирішили продовжити свої кар’єри в Європі. Ти — один з небагатьох, хто вирішив повернутися до України. Чому ти прийпяв таке рішення? Чи були в тебе пропозиції від іноземних клубів?
— Так, були пропозиції. Як і залишитись у Німечинні, так і з інших чемпіонатів. Але, згодом, так все вирішилось, що я залишився в «Моторі».
— Коли ти повертався до «Мотора», ти вже знав, що будеш основним голкіпером? Саме це склонило шальки терезів на користь запорізького клубу?
— Так, я знав, що буду основним голкіпером. Можливо, саме через те, що багато хто не повернувся. Але це не означає, що до команди беруть будь-кого, до складу потрапляють лише найсильніші гравці.
— Не страшно виступати на такій важливій ігровій позиції після досвідчених Геннадія Комка або Максима В’юника?
— Ні, чого ж. Я ж працював с Комком, він багато чому мене навчив. І я вже переріс той рівень, коли десь боявся, десь переживав, хвилювався. Зараз є впевненість, багато від себе вимагаєш, щоб допомогти команді. Бо розумієш, що зараз від тебе залежить результат матчу.
— Проти кого було найважче «стояти» в поточному сезоні?
— Найважче було «стояти» в першій грі проти «Ізмаїлу», бо вийшов на матч, скажу чесно, не дуже підготовленим. Не знаючи суперника, а це перший сезон «Ізмаїлу» в Суперлізі, якось не підготувався психологічно, якось не пішла гра. А так вже наступні ігри були впевнінишими.
— Що скажеш про «Одесу»? Це принциповий суперник для «Мотора»?
— Я вважаю, що «Одеса» в цьому сезоні чемпіонату України посяде друге місце. Це найсильніша команда в Суперлізі після «Мотору», тому будемо з ними тягатись.
— Розкажи трохи про свої плани на майбутнє. Про що ти мрієш, саме як гандболіст?
— Як гандболіст, звичайно, мрію про великий гандбол. Це топ-команди, які грають в Лізі чемпіонів, Бундеслізі. Так, ми грали там, але в другій Бундеслізі. Та ж Франція, хлопці наші туди поїхали (Дмитро Горіга та Ігор Турченко — прим. ред.). Хочеться потрапити на топ-рівень.
— Питання без часу на роздуми: чого ти хочеш найбільше?
— Щоб скінчилась війна.
— І, на останок, передай привіт вашим вболівальникам, які продовжують через соцмережі дивитись ваші матчі, залишають коментарі та вподобайки.
— Дякую усім нашим вболівальникам! Нам дуже приємно, що ви стежите за нами, тим паче, в такий момент для нашої країни. Хочемо, щоб ви продовжували вболівати за нас, а за це ми віддячимо своєю грою!