У Мелітополі в окупації дурну славу здобула сім’я зрадників Дорофєєвих.
Про це повідомляє «РІА М«, передає «Акцент».
Першим у команді пропагандистів засвітився Денис Дорофєєв — колишній член Національної Спілки Журналістів України. Його виключили із Спілки минулого року. До війни він працював спочатку на приватному телеканалі Є. Балицького. Потім перейшов на комунальне телебачення. Уже тоді, будучи журналістом КП ТРК «Мелітополь» Дорофєєв філософствував на тему Батьківщини в інтерв’ю «Мего».
— Думаю, Мелітополь — чудове місце, щоб перечекати кінець світу або взяти в ньому активну участь. Що ж стосується України, то вона просто заручник свого стратегічного геополітичного положення. Її населенню протягом століть неодноразово доводилося робити непростий вибір між бажанням опинитися в Європі та близькістю Росії. Історія повторюється. Якщо ви хочете знати, то єдина концепція про те, яку зовнішню політику має вести наша країна, не була завершена протягом усього етапу нашої історії. І це стало нашою національною бідою. І від неї вже не сховатися в будь-якому куточку нашої держави».
Через деякий час філосов-журналіст знову перебрався з Мелітополя до Києва — де продовжив працювати спортивним журналістом. Принаймні, так презентував себе мелітопольським колегам. А щойно Мелітополь потрапив в окупацію, Денис повернувся з Києва в провінцію і пішов на службу до рашистів.
Київський журналіст засвітився на побігеньках у заїжджих пропагандистів, в Мелітополі, вішав локшину на вуха пенсіонерам і любителям «русского міра», і брав участь у різного роду масовках.
Місцева Скабєєва
Йому до пари родичка Анна Дорофєєва. Їй ледве виповнилося 18 років, але для російського світу у якості окозамилювачів на зомбо-ТБ і такі згодяться.
Молода дівчина після школи вирішила будувати кар’єру тележурналістки — подалася на місцевий пропагандистський канал «За!ТВ». Таланту немає, зате є мікрофон. Дівчина любить стендапити в кадрі. Їй, власне, все одно, що буде в меню редакції для телеглядачів, головне себе побачити в кадрі. Анна роздає інтерв’ю пропагандистам-колегам, заявляючи, що «росія для неї справжня країна можливостей».
— Ну хто б раніше мене на роботу взяв. Та ще й у журналістику. Такі можливості у мене з’явилися тільки з приходом росії, — каже недавня школярка Дорофєєва, яка нині позиціонує себе місцевою Скабєєвою. —
Що цікаво, батьки Анни, до війни працювали в Польщі. Отримали карту поляка, нахвалювали перспективну роботу і високу зарплату. Однак, коли Мелітополь окупувала російська армія, Дорофєєви одразу ж повернулися додому і тепер пристосуванці нахвалюють інше життя і іншу країну.
Є в цій сімейці ще один кар’єрист — Віктор Дорофєєв. Людині далеко за тридцять, але він позиціонує себе як учасник молодіжного руху, представник Міністерства молодіжної політики. Цей пропагандист з перших днів намагався прилаштуватися до лав окупаційної влади. Спочатку в інтерв’ю кремлівським журналістам розповідав, як усі ці роки чекав на росію в Мелітополі та мріяв отримати паспорт рф, тому першим пішов оформляти.
Потім брав участь у конкурсі «Лідери відродження», в надії вибитися в люди шляхом критики України.
А сьогодні зрадник уже заступником керівника філії фонду «Захисник Вітчизни в Запорізькій області». Стверджує, що організовує персональний супровід з усіх питань ветеранів так званої Спеціальної військової операції та родин загиблих «захисників» (читай убивць мирних громадян).
|
