У Запоріжжі 17-річному хлопцю пересадили нирку після років очікування
13:07 28 Липня 2026
Здоров’я
Іноді один телефонний дзвінок здатен розділити життя на «до» і «після». Для 17-річного Станіслава із Запорізької області саме таким став вечір, коли лікар повідомив: «Є донор». На ці слова хлопець і його мама чекали роками. За цей час їхнє життя перетворилося на безкінечну боротьбу з хворобою, виснажливими поїздками на гемодіаліз і постійним страхом, що дорогоцінний шанс може так і не з’явитися.
Про це пише Акцент із посиланням на Запорізьку обласну адміністрацію.
Та цього разу доля подарувала можливість почати все спочатку. У Запорізькій обласній клінічній лікарні юному пацієнту успішно пересадили донорську нирку. Сьогодні він уже мріє не про чергову процедуру, а про навчання, подорожі та мирне життя.
Дорога до життя тривала роками
До трансплантації Станіслав тричі на тиждень був змушений їздити на гемодіаліз із рідних П’ятихаток до Запоріжжя. Кожна така поїздка займала майже весь день.
Разом із сином щоразу вирушала його мама Любов. Жінка залишила роботу на залізниці, щоб постійно бути поруч із дитиною.
Та найважчим випробуванням була не дорога. Родина вже пережила страшну втрату — на війні загинув старший син пані Любові. Тому найбільшим її страхом було втратити й молодшого.
Телефонного дзвінка від лікарів вони чекали роками.
«Є донор — ці два слова ми чекали роками. Лікар запитав, чи ми згодні. Я одразу крикнула: “Звичайно!”, а син додав: “Я готовий!”. Сьогодні я безмежно вдячна лікарям, які подарували моїй дитині майбутнє», — зі сльозами згадує мама хлопця.
Операція, яка вимагала максимальної швидкості
Після повідомлення про появу сумісного донора родина негайно вирушила до однієї з лікарень Дніпра. Саме там уже працювала команда трансплантологів Запорізької обласної клінічної лікарні.
Завдяки злагодженій роботі медиків донорський орган вдалося оперативно підготувати до трансплантації. Після цього разом із лікарями та родиною Станіслава його доставили до Запоріжжя, де й провели операцію.
Завідувач відділення трансплантації та нефрології Запорізької обласної клінічної лікарні Євген Гайдаржі пояснює, що для молодого пацієнта медики свідомо не поспішали з трансплантацією.
«Станіслав тривалий час перебував у листі очікування. Для молодого пацієнта ми свідомо чекали на максимально сумісний донорський орган. Після появи донора команда діяла максимально оперативно, щоб скоротити час холодової ішемії. Окремо хочу подякувати колективу та генеральній директорці однієї з міських клінічних лікарень Дніпра за професійну організацію всіх етапів роботи з донором. Саме така взаємодія між нашими закладами дозволяє рятувати життя пацієнтів», — зазначив лікар.
Тепер він мріє не про лікування, а про університет
Після успішної операції життя хлопця починає змінюватися.
Тепер його думки більше не зосереджені на лікарнях чи процедурах. Натомість Станіслав будує плани, які ще недавно здавалися недосяжними.
«Я мрію вступити до університету і стати юристом. Мрію подорожувати Україною — побувати в Одесі, Києві, Харкові, Ужгороді, Чернівцях. Але найбільше хочу просто жити у нашій мирній країні», — говорить юнак.
Єдиний центр трансплантації на південному сході України
Запорізька обласна клінічна лікарня залишається єдиним центром трансплантації на південному сході країни. Попри війну та постійні виклики, медики продовжують виконувати надскладні операції, даруючи людям шанс на повноцінне життя.
За даними Українського центру трансплант-координації, медзаклад стабільно входить до десятки найкращих в Україні за кількістю проведених трансплантацій.
Генеральний директор лікарні Ігор Шишка наголошує, що кожна така історія — це результат величезної командної роботи.
«Кожна трансплантація — це десятки фахівців, які працюють як єдина команда, сотні важливих рішень і злагоджена взаємодія між закладами охорони здоров’я. Ця історія стала можливою завдяки професіоналізму наших лікарів, співпраці з колегами з Дніпра, підтримці місцевої влади та, насамперед, великому людському рішенню родини донора. Саме вони в найважчу хвилину змогли подарувати іншій людині шанс на життя», — підкреслив він.
Сьогодні історія Станіслава — це не лише історія успішної трансплантації. Це нагадування про те, наскільки важливими є донорство, професіоналізм лікарів і людська взаємопідтримка. Адже інколи лише два слова — «Є донор» — можуть подарувати людині майбутнє.