Високі очікування, дефіцит людей та опір системи: головні виклики для нового Головнокомандувача Драпатого
12:07 23 Липня 2026
Війна
Призначення Михайла Драпатого Головнокомандувачем Збройних сил України викликало значні очікування як серед військових, так і в українському суспільстві. Генерал має репутацію досвідченого бойового командира, який здатний стабілізувати складні ділянки фронту, дослухається до підлеглих та виступає за реформування армії.
Водночас нова посада стане для Драпатого, ймовірно, найскладнішим випробуванням у його військовій кар’єрі. Йому доведеться не лише керувати бойовими діями, а й долати спротив усередині системи, вирішувати проблему нестачі особового складу та працювати в умовах обмежених ресурсів.
Про головні ризики для нового Головнокомандувача йдеться у спеціальній доповіді аналітичної групи Frontelligence Insight. Аналітики наголошують: навіть сильний командувач не зможе самостійно та швидко розв’язати всі накопичені проблеми ЗСУ.
Від стабілізації фронту — до управління всією армією
Михайло Драпатий пройшов практично всі рівні військового командування — від батальйонного до стратегічного. Він отримав бойовий досвід ще у 2014 році, зокрема під час операції з виходу українських підрозділів з оточення у секторі «Д» на кордоні з Росією.
Після початку повномасштабного вторгнення Драпатий працював на південному напрямку, брав участь в управлінні операціями під час звільнення правобережної частини Херсонської області, а у 2024 році очолив угруповання військ на Харківщині в момент російського прориву поблизу Вовчанська та Липців.
За оцінкою Frontelligence Insight, Драпатому неодноразово передавали проблемні напрямки, де оборона була дезорганізована, а ситуація стрімко погіршувалася. На Харківщині після його призначення російський наступ вдалося локалізувати, а згодом під його керівництвом уповільнилося просування росіян на ділянках, які входили до зони відповідальності ОСУВ «Хортиця». Водночас аналітики застерігають, що такі зміни були результатом роботи багатьох штабів і бойових підрозділів, а не лише одного командувача.
21 липня 2026 року президент Володимир Зеленський визначив Драпатого новим Головнокомандувачем ЗСУ. Відповідне призначення оформлене указом №630/2026.
Однак керування всією армією суттєво відрізняється від стабілізації окремого напрямку. Тепер Драпатий відповідатиме не лише за оперативні рішення на фронті, а й за систему підготовки військових, розподіл резервів, взаємодію між командуваннями, відносини з політичним керівництвом та загальний розвиток ЗСУ.
Ризик №1: опір усередині військової системи
Одним із головних викликів для Драпатого може стати спротив реформам із боку частини старої військової бюрократії.
За даними Frontelligence Insight, серед пріоритетів нового Головнокомандувача можуть бути перегляд системи підготовки, зменшення кількості випадків самовільного залишення частин, більш раціональний розподіл людей і техніки, а також поступова відмова від радянської моделі жорсткого вертикального управління.
Окремою проблемою залишається практика створення нових бригад за одночасного дефіциту людей у вже наявних підрозділах. Драпатий, за інформацією аналітиків, виступає за укрупнення та посилення чинних формувань замість постійного створення нових, які часто не мають достатньої кількості підготовленого особового складу, техніки й командирів.
Ще одна проблема — дроблення підрозділів, коли батальйони, роти або окремі групи тимчасово передаються іншим бригадам та угрупованням. Така практика ускладнює управління, постачання та відповідальність командирів.
Утім, навіть правильні рішення можуть зустріти опір посадовців і командирів, які роками працювали за іншими правилами або мають власні інтереси в чинній системі. Тому успіх Драпатого залежатиме не лише від його військових здібностей, а й від уміння переконувати, формувати коаліції та забезпечувати виконання рішень на всіх рівнях.
Ризик №2: відсутність потужної команди у вищому командуванні
На відміну від Валерія Залужного та Олександра Сирського, які протягом багатьох років формували власні професійні зв’язки на найвищих рівнях ЗСУ, Драпатий може не мати настільки розгалуженої мережі особисто відданих або перевірених керівників.
Він користується значною повагою серед офіцерів та військовослужбовців, однак популярність у військах не завжди означає автоматичну підтримку з боку генералітету та центрального апарату.
Драпатому потрібно буде досить швидко сформувати команду, якій він довіряє, та водночас не допустити дестабілізації системи управління під час активних бойових дій.
Frontelligence Insight називає обмежений час на консолідацію підтримки одним із ключових ризиків. Якщо кадрові або структурні зміни будуть надто різкими, це може спричинити конфлікти. Якщо ж вони будуть надто повільними — новий Головнокомандувач ризикує втратити суспільну та військову довіру ще до появи помітних результатів.
Ризик №3: політична боротьба навколо армії
Посада Головнокомандувача має не лише військовий, а й політичний вимір. Йому доведеться постійно взаємодіяти з президентом, Міністерством оборони, урядом, парламентом, союзниками та іншими силовими структурами.
Драпатий очолив ЗСУ в умовах політичної кризи та публічних дискусій навколо попереднього військового керівництва. Через це частина суспільства може сприймати його призначення як початок масштабного перезавантаження армії.
Але високі очікування створюють і додаткову небезпеку. Будь-які невдачі на фронті, проблеми з мобілізацією чи затримки реформ можуть персонально пов’язувати з Драпатим, навіть якщо причини перебуватимуть поза межами його повноважень.
Аналітики не виключають, що новий Головнокомандувач може опинитися втягнутим у боротьбу між різними групами впливу в Києві та ЗСУ. Без стабільної підтримки президента й оборонного відомства його можливості проводити непопулярні, але необхідні зміни будуть суттєво обмеженими.
Ризик №4: мобілізацію не можна виправити одним призначенням
Одним із найболючіших питань залишається нестача військовослужбовців. Суспільство може очікувати, що зміна Головнокомандувача автоматично змінить і мобілізаційну систему.
Проте повноважень Драпатого для цього недостатньо.
Проблема мобілізації стосується не лише Збройних сил або Міністерства оборони. Для її вирішення потрібні законодавчі зміни, рішення Верховної Ради, уряду, Міністерства внутрішніх справ та політичного керівництва держави.
Зокрема, необхідно визначити, хто саме має відповідати за розшук та притягнення до відповідальності людей, які ухиляються від виконання військового обов’язку: військові структури чи правоохоронні органи.
Навіть за швидкого початку реформи відчутні результати, за оцінкою Frontelligence Insight, можуть з’явитися не раніше ніж через 6–12 місяців. Таким чином, Драпатому певний час доведеться працювати з нинішньою системою комплектування та наявними резервами.
Ризик №5: дефіцит людей і необхідність берегти особовий склад
Драпатого часто описують як командира, який враховує ціну рішень для військовослужбовців. Офіцери, з якими спілкувалися автори доповіді, називали його «людяним командиром», готовим вислуховувати підлеглих і змінювати рішення відповідно до реальної ситуації на полі бою.
У нинішніх умовах цей підхід може стати однією з його головних переваг. Водночас саме дефіцит особового складу різко обмежуватиме свободу рішень.
Командуванню доведеться одночасно утримувати протяжний фронт, формувати резерви, проводити ротації та не допускати виснаження бригад. При цьому Росія має більші мобілізаційні можливості й може продовжувати тиск, навіть зазнаючи значних втрат.
Тому перед Драпатим постане складний вибір між утриманням територій, збереженням людей і необхідністю вигравати час для підготовки резервів. У деяких ситуаціях ці завдання можуть суперечити одне одному.
Ризик №6: реформа під час активної війни
Будь-які масштабні зміни у структурі армії несуть короткострокові ризики. Переформатування корпусів, укрупнення частин, заміна командирів або зміна системи підпорядкування можуть тимчасово погіршити керованість.
У мирний час такі реформи можна впроваджувати поступово. Під час війни помилки або затримки можуть призвести до втрати позицій і людей.
Драпатому доведеться одночасно підтримувати безперервність бойового управління та змінювати систему, яка вже тривалий час працює на межі можливостей.
Особливо важливою буде якість зворотного зв’язку з бригадами. За інформацією Frontelligence Insight, Драпатий відрізняється від традиційної пострадянської командної культури готовністю вислуховувати сержантів і молодших офіцерів. Однак перенести такий стиль із рівня окремого угруповання на всю армію буде значно складніше.
Ризик №7: обмежені ресурси та залежність від партнерів
Навіть найкращі командні рішення залежать від наявності боєприпасів, засобів ППО, бронетехніки, дронів, засобів радіоелектронної боротьби та фінансування.
Головнокомандувач може визначати пріоритети й ефективніше розподіляти ресурси, але не здатний самостійно збільшити обсяги західної допомоги або можливості українського оборонного виробництва.
За умов затяжної війни результат залежатиме не лише від якості командування, а й від політичної стабільності всередині України, підтримки союзників та здатності держави довго забезпечувати армію людьми й технікою.
Аналітики підкреслюють: компетентне керівництво може суттєво покращити становище, однак жоден Головнокомандувач не здатний одноосібно подолати стратегічні обмеження, спричинені нестачею ресурсів і тривалістю війни.
Головна загроза — завищені очікування
Михайло Драпатий може бути одним із найбільш підготовлених українських командирів для нової посади. Його перевагами є бойовий досвід, проходження всіх рівнів командування, авторитет у військах, готовність брати відповідальність та розуміння системних проблем ЗСУ.
Проте саме сильна репутація створює для нього додатковий ризик. Частина суспільства та військових може очікувати швидкого перелому на фронті, негайного вирішення проблем мобілізації та миттєвого викорінення бюрократії.
Насправді Драпатий отримує армію на п’ятому році повномасштабної війни — з виснаженими підрозділами, нестачею людей, обмеженими ресурсами та накопиченими внутрішніми проблемами.
Тому головним показником його успіху найближчим часом може стати не різкий перелом ситуації, а здатність стабілізувати управління, знизити невиправдані втрати, ефективніше використовувати резерви та запустити реформи, які дадуть результат у довгостроковій перспективі.
Як підсумовують у Frontelligence Insight, вибір Драпатого міг бути одним із найкращих доступних кадрових рішень. Однак навіть його досвіду та авторитету буде недостатньо без підтримки політичного керівництва, Міністерства оборони й командирів усіх рівнів.