“Невидимий фронт: німецька діаспора України проти кремлівської дезінформації”
17:05 22 Травня 2025
Війна
Російська агресія проти України – це не тільки атака танків і дронів. Це і тонко вибудувана система впливу через організації, діаспори та “м’яку силу”.
Ми поговорили з Олександром Ліндтом, лідером німецької громади в прифронтовому Запоріжжі. Його розслідування розкривають, як кремлівські агенти впроваджуються в суспільні дискусії, спотворюють факти і підривають довіру до України.
Дедалі частіше за зовні нейтральними фразами “за мир” ховається вимога зупинити допомогу Україні та дозволити Кремлю диктувати умови. Це і є гібридна війна – непомітна, але руйнівна.
Розкажіть трохи про себе, чим ви зараз займаєтеся?
Уже майже 3 роки я голова обласної німецької організації в Запоріжжі. Вранці працюю інженером на підприємстві, ввечері збираю інформацію про кремлівських агентів і борюся з пропагандою в соц. мережах.
Який нинішній стан німецької діаспори в Запоріжжі?
Німецька діаспора, як і всі громадяни України, переживає жахи війни. У нашій області до німецької організації входить понад сотня сімей. У багатьох постраждалі будинки, вибиті вікна від обстрілів. Ми підтримуємо одне одного. Незважаючи на все, боремося за Україну – хтось на фронті, хтось у тилу.
Що особисто для вас означає боротьба з гібридною війною?
Це мій моральний обов’язок перед предками, чиї життя зруйнував радянський режим. Сьогоднішня кремлівська брехня – його продовження. Я повинен говорити – заради правди і щоб врятувати життя тих, хто може стати наступною жертвою.
Як ви почали займатися цією проблемою?
Спочатку я вивчав становище діаспори в Росії – як пропаганда спотворює історію і обманює російських німців. Особливо турбують фігури, такі як Віктор Діц – голова товариства німців Татарстану, який закликає вступати до ПВК “Вагнер”. Коли я почав відкрито говорити про проблему в соцмережах, зі мною зв’язався журналіст The Telegraph, і незабаром вийшла стаття. Це викликало резонанс у німецькій спільноті. Після цього я зосередився на ситуації в Німеччині.
Російські німці можуть використовуватися Кремлем у Німеччині?
Прокремлівські структури використовують російськомовних у Німеччині як інструмент впливу, спираючись на тих, хто ностальгує за СРСР і схильний до пропаганди. Але головну загрозу становлять не вони, а підготовлені особи з впливом у суспільстві або діаспорі – серед російських німців є ті, хто, як кажуть, “працює німцем”.
Що ви маєте на увазі під “працює німцем”?
Так називають псевдо представників німецького народу, які під виглядом німців виконують завдання держструктур і силовиків. Наприклад, сім’я Мартенс – ексголови МСНК (Міжнародного союзу німецької культури) і ФНКА РН (Федеральної національно-культурної автономної спілки російських німців). З 90-х років вони контролювали більшість німецьких організацій у Росії, усуваючи конкурентів за підтримки влади. Мартенси створили авторитарну систему, в якій будь-яке інакомислення придушували через прокуратуру, суди і тиск.
У той час як російські німці так і не отримали повної реабілітації за репресії, Мартенси закликали служити режиму і замовчувати проблему етноциду та асиміляції. За це їх нагороджували і підтримували на найвищому рівні.
Генріх Мартенс – довірена особа Путіна, на сайті “Русского мира” він названий ідеологом “м’якої сили”. Його дружина Ольга Мартенс з 2014 року просувала кремлівські наративи і намагалася легітимізувати анексію Криму через німецьку діаспору. Обидва внесені в базу “Миротворець”, а Генріх – ще занесений до списку 6000, проти якого навіть російська опозиція вимагає санкцій.
Чим зараз займається сім’я довіреної особи Путіна?
Після початку війни Мартенси переїхали в Німеччину і стали брати активну участь у політичному та громадському житті. Ольга Мартенс навіть є членом німецької партії, що дивно, враховуючи її біографію. Сім’я спілкується з великими німецькими політиками і лобіює свої інтереси. Це особливо небезпечно – такі підготовлені кадри можуть завдати європейській демократії більше шкоди, ніж тисячі солдатів Кремля.
У Німеччині вони відкрили інтеграційний центр, де просувають свої “правильні” ідеї. Туди приходять і українські громадяни, що викликає особливу тривогу. При цьому Мартенси продовжують підтримувати зв’язки з Росією, незважаючи на переїзд до ФРН.
Наскільки багато в Німеччині може бути таких агентів?
Проблема системна і давня – впровадження кремлівських агентів почалося ще в 90-х. У Німеччині діє велика діаспора з Росії, існує програма “Співвітчизник” та інші налагоджені мережі впливу. Мова не про пересічних російських німців із громадянством, а про тих, хто пов’язаний із Кремлем через фінансування, медіа та особисті контакти.
Які ідеї просувають ці організації та лідери думок?
Деякі агенти просто збирають інформацію, але багато хто активно поширює кремлівські наративи. Важливо розуміти: риторика відрізняється залежно від країни. У Росії – культ сили і перемоги: “всі повинні боятися і здатися”. У Німеччині ж кремлівські агенти говорять про “мир” – але під цим мають на увазі не повернення окупованих територій, а припинення допомоги Україні. Це небезпечна маніпуляція, яку не можна допускати.
З якими труднощами ви стикаєтеся у викритті кремлівських мереж?
Головні проблеми – байдужість, страх і нерозуміння. Багато хто боїться “влазити в політику” або побоюється за свою безпеку. Мені неодноразово погрожували, образи – звичайна справа. Після однієї публікації мені особисто писала Ольга Мартенс – у повідомленні були зневажливі вирази і завуальовані погрози.
Складність ще в тому, що кремлівські агенти вміють маскуватися. Наприклад, Мартенс нібито засудила війну, і цю заяву активно поширювали російськомовні ЗМІ в Німеччині, включно з телеканалом OstWest. Однак при уважному розгляді тексту видно: жодного слова про територіальну цілісність України, лист не опубліковано офіційно, проста анонімка, написана в дусі кремлівської риторики – “за мир”, але без засудження агресії Росії.
Ба більше, перебуваючи в Німеччині вже під час повномасштабної війни, Ольга Мартенс продовжувала видавати “Московську німецьку газету” в Росії – видання, яке просувало кремлівські наративи і вводило російських німців в оману.
Важливо розуміти: в Україні багато хто навіть не припускає, що загроза може прийти з ЄС – через інтеграційні центри, програми, громадські структури, які очолюють такі люди, як Ольга Мартенс. Це і є суть гібридної війни – вона непомітна, поки не стає надто пізно.
Ми маємо звернути увагу на це наших колег у Німеччині. Це не тільки українська проблема – якщо Україна впаде, захищати Європу доведеться Німеччині. На щастя, у Німеччині багато думаючих і відповідальних людей – і до них можна достукатися.
Яка зараз позиція німців у Росії з приводу війни та мобілізації?
За час війни загинуло вже понад тисячу російських німців. Багато хто боїться мобілізації або не хоче воювати проти України. Частина вже виїхала з Росії, щоб уникнути участі в діях режиму. Однак є й ті, хто піддався пропаганді. Підтримка з боку ФРН поки що недостатня – якби її було більше, можна було б урятувати багато життів.
Ви живете в Запоріжжі – як це впливає на вашу мотивацію і погляди?
Для мене це все дуже особисто – артилерія, руйнування, втрачені життя. Це не абстрактна політика, а реальність кожного дня. Коли бачу, як у Європі повторюють кремлівські гасла, розумію, наскільки важлива боротьба за правду, – це додає сили.
Ми живемо в прифронтовій зоні і не раз зверталися до німецьких політиків із нашими проблемами. Я пишу не тільки від себе, а й від інших німців, які постраждали тут.
На жаль, голова Ради німців України Володимир Лейсле, який виїхав до ФРН на початку війни, часто вводить німецьку спільноту в оману. Німецькі політики цитують його слова, стверджуючи, що ми “хочемо співати й танцювати”, щоб відволіктися від війни – такі заяви шокують. При цьому Лейсле не дистанціювався від сім’ї Мартенс, що, на мій погляд, неприпустимо. Сподіваюся, у майбутньому він змінить позицію.
Чи відчуваєте ви підтримку від української чи міжнародної спільноти у своїй діяльності?
Від українців підтримка є, особливо від тих, хто розуміє важливість боротьби з дезінформацією. Міжнародна підтримка рідше, але вона є. Сподіваюся, що голос німецької діаспори в Україні буде почутий, особливо в Німеччині – нам є що сказати, і це важливо.
Яку роль може відіграти українська німецька громада у викритті дезінформації?
Дуже важливу. Ми розуміємо обидві сторони – українську та німецьку. Ми маємо історичну пам’ять і моральне право говорити “Ніколи знову” зі справжнім змістом. Ми можемо стати мостом між суспільствами і доносити правду тим, хто сумнівається. У майбутньому, коли Україна увійде до ЄС, хочемо зробити Запоріжжя туристичною Меккою для німців із Німеччини, щоб вони побачили колонії наших предків. Поки ж ми допомагаємо Україні.
Що ви б хотіли сказати молодим німцям, які сумніваються, кому вірити – Україні чи Кремлю?
Вмикайте логіку. Дивіться на справи, а не на гасла. Україна бореться за життя і демократію, Кремль – за контроль і руйнування. Запитайте себе: чи хочете ви бути на боці свободи або співучасником злочинів проти людяності? Історія знову ставить вибір – зробіть його правильно.