Оріхів з початку повномасштабного вторгнення РФ в Україну знаходиться в двадцяти хвилинах їзди автомобілем від позицій окупантів. Росіяни обстрілюють його майже постійно. Кількість зруйнованих або пошкоджених будинків тут вже тривалий час вимірюється сотнями.
Кореспондент «Акцента» побував у різних частинах міста і поспілкувався з місцевими жителями. Про геноцид росіян проти українців в Оріхові, дивіться у нашому фоторепортажі.
Наслідки ворожих обстрілів можна побачити відразу після в’їзду до міста. Зруйновані будинки місцевих мешканців та цивільну інфраструктуру спостерігаєш буквально всюди, куди можна кинути оком.
В одному з районів залишилося кілька десятків оріхівців, які живуть без газу, електроенергії та водопостачання. Місцевий мешканець Юрій вийшов до нас з двору, двоповерховий будинок у якому вщент зруйновано. Чоловік каже, йому пощастило вийти на вулицю за кілька хвилин до прильоту. На городі у Юрія — величезна вирва від авіабомби, яка зруйнувала буквально все навкруги.
Чоловік показав нам уламки від авіабомби, вони розкидані навкруги. Метал, який використовують у виробництві цієї зброї, дуже важкий і спричиняє масштабні руйнування. Від будинків сусідів Юрія залишилися лише «скелети». Загалом скажемо, що в різній мірі руйнувань зазнали всі частини міста. Окупанти гатять по адміністративним, історичним, культурним та торговим будинкам у центрі Оріхова. Ми зафіксували дуже багато випадків прямих влучань у будинки житлових кварталів та їх подвір’я.
Останні місяці були особливо жорсткими — місцями було зруйновано майже цілі вулиці. Найдовший обстріл безперервно тривав більше 12 годин. У своїх зверненнях президент України Володимир Зеленський згадував Оріхів та обіцяв, що окупанти отримають відповідь за свої злочини тут.
Ворота багатьох подвір’їв перетворилися на решето. Уламки снарядів пробивають їх то з одного, то з іншого боку. Під час поїздки ми бачили наслідки влучань артилерії, авіаударів та касетних боєприпасів, запальних снарядів.
Іноді Оріхів обстрілюють фосфорними бомбами. Лише за перші два тижні вересня в Оріхівській громаді від обстрілів загинули щонайменше 4 мешканці, ще 8 було поранено. Люди гинуть від прямих влучань у будинки та у той час, коли рухаються вулицями. Окупанти обстрілювали навіть пункти видачі гуманітарної допомоги, коли там були черги тих, хто її потребує.
Їдемо далі. Періодично чуємо звуки прильотів десь у нашому районі. Ми опиняємося біля багатоповерхівки, у якій зруйновано дах. З одного з під’їздів виходить кілька жінок поважного віку. Не на камеру вони жаліються, що допомога від влади до них доїжджає рідко, і містить у собі не все, що їм потрібно. Їхні потреби допомагає закривати Стас Франк, про якого ми розповідали у попередньому матеріалі про Оріхів. Прямо під час нашого спілкування поряд стало гучно чути «прильоти», жінки швидко зайшли до будівлі, а ми — поїхали далі.
Уже в іншому районі нас здалеку побачила та погукала місцева мешканка. Жінка прибирала з мітлою уламки, які залишилися від будівлі. Багато років вона з чоловіком будувала дім для своєї доньки.
«Допомогу б дали, хоч якусь… Все життя будували… Бруси, що небудь, щоб полагодити дах, хоча би щоб можна було хоть десь жити. Чоловік-інвалід, доньці дім будували…» — жаліється жінка, підмітаючи залишки цегли, а в метрі біля неї — уламок ворожого боєприпаса.
Заходимо у двір через дорогу. Подвір’я засипане цеглою, двері однієї з будівель лежать поперек нього. Тут жінка вітається, дякує нашому супутнику Стасу за допомогу у годуванні тварин. Каже, що нещодавно приїхала і збирається кілька днів побути вдома.
У деяких частинах міста ми бачимо, що оріхівці лагодять дахи будинків. Часто це роблять самотужки, з власних матеріалів. Для багатьох містян питання підготовки житла до зими дуже болюче. У місті може не бути централізованого опалення, а електропостачання регулярно зникає через обстріли. Взимку житло обігріти буде вкрай складно. Через це можуть зіпсуватися комунальні мережі і конструкції домівок. Вже не кажемо про те, що вони потребують ремонту.
Багато жителів міста демонструють загартованість та оптимізм. Хтось годує тварин, хтось підмітає вулиці, хтось возить людей до Запоріжжя, хтось лагодить комунальні мережі, хтось волонтерить. Один з чоловіків на зруйнованій вулиці на питання: «Ну як ви тут?» впевнено і з посмішкою відповідає «Воюємо!», смакуючи виноград.
В Оріхові працюють деякі магазини, функціонує ринок, на вулицях все ще можна зустріти значну кількість людей. Не на камеру нам пояснювали мотиви залишатися у місті під обстрілами: виплат для ВПО та гуманітарної допомоги недостатньо, щоб утримати себе і родину, а у інших містах України зависокі ціни на оренду квартир. Також у цьому є суцільно психологічний аспект — люди не хочуть залишати свій дім, де вони прожили життя.
Всі як один жителі Оріхова чекають того дня, коли їм повідомлять, що окупантів вибили з навколишніх населених пунктів. Тисячі містян прагнуть повернутися додому. Діти присвячують вірші рідному місту, дорослі щодня дякують тим, хто залишився, і доглядає за Оріховом.
Жителі «міцного горішка» також збирають підписи на сайті президента України, щоб надати рідному місту статус «місто-герой».
ВІДЕО
Фото та текст: Ігорь Гур’єв
|
