Відродження з попелу: як релокований Пологівський професійний ліцей продовжує навчати дітей у Запоріжжі (ФОТО, ВІДЕО)
20:06 29 Червня 2026
Ексклюзив
Пошуки приміщення, обгорілі після обстрілів кабінети, нестача студентів у перші місяці великої війни та невичерпний ентузіазм викладачів – усе це довелося пережити Пологівському професійному ліцею. Після виїзду з окупації заклад фактично розпочав своє життя наново в Запоріжжі. Акцент поспілкувався із керівниками Пологівського ліцею про те, як навчальний заклад відродився на новому місці.
Історія Пологівського ліцею: від заводу до сучасності
У вересні цього року ліцей відзначатиме своє 50-річчя. Навчальний заклад був відкритий у 1976 році спеціально для підготовки кадрів для Пологівського олійно-екстракційного заводу. З часом перелік спеціальностей розширювався.
Як пригадує заступник директора Олександр Полянський, у 2008 році відбулася оптимізація профосвіти, під час якої їхній ліцей харчового напрямку (№30) об’єднали із залізничним (№13). Хоча тоді заклад втратив деякі унікальні напрямки, як-от художній розпис по кераміці, він продовжував розвиватися.
Методистка ліцею Людмила Данілова, чий єдиний запис у трудовій книжці з 1982 року незмінно пов’язаний із цим закладом, розповідає про сучасні реалії:
Враховуючи потреби, які існували на ринку праці в нашому регіоні, останнім часом ми зупинилися на підготовці спеціалістів за трьома основними професіями: це кухар-кондитер, електрогазозварник і електромонтер.
Окупація Пологів у 2022 році і нова історія ліцею
Окупація рідного міста стала для ліцею справжнім випробуванням на міцність. До повномасштабного вторгнення тут навчалося 307 дітей. Натомість у перший важкий 2022-й рік до закладу вступило всього 37 першокурсників, у той час, як випустили понад 130 фахівців.
Переїзд до Запоріжжя вимагав неабияких зусиль. Ліцей орендував частину триповерхової будівлі.
Коли ми сюди заїхали, приміщення було занедбане, без опалення, із грибком на стінах, – згадує Олександр Полянський. – Але колектив, якому довелось фактично починати з “нуля”, радів і цьому, адже далеко не всі отримують другий шанс займатися улюбленою справою життя.
Адаптація на новому місці супроводжувалася й іншими ударами долі. Восени минулого року, 17 жовтня, будівля постраждала від російської атаки. Частина кабінетів була пошкоджена, проте власними силами вже вдалося відновити роботу двох навчальних кабінетів та музею, що розташовані на другому поверсі. Та на цьому пологівці не зупиняються, ремонтні роботи тривають.
Хто і як навчається сьогодні в ліцеї?
З метою створення безпечних умов освітнього процесу, кухарі та кондитери відпрацьовують практичні навички в обладнаних лабораторіях підвального поверху поряд з облаштованим місцем для укриття.
Попри всі випробування, цього року ліцей налічує 254 учні, які об’єднані в дев’ять навчальних груп. Особливістю закладу є те, що приблизно 150 дітей – є внутрішньо переміщеними особами.
Як підкреслює Людмила Данілова, більшість педагогів також є переселенцями з Поліг, що створило у закладі особливий мікроклімат:
Ми прекрасно розуміємо один одного… і ставимося до дітей як до своїх власних. Я думаю, саме через це і обирають наш навчальний заклад.
Штат ліцею нині налічує 31 працівника (до 2022 року їх було понад 70), з яких лише троє працюють з-за кордону. Щоб адаптуватися до відключень світла, повітряних тривог та перебування студентів у різних часових поясах, ліцей відмовився від синхронних онлайн-уроків.
Ми перейшли на асинхронну систему, – пояснює Олександр Полянський. – Це Google-сайт у кожного свого викладача, де він викладає свій електронний матеріал. З 1 вересня до 30 червня цей урок доступний онлайн. І ти можеш завжди зайти, подивитися.
Практичне навчання, яке є стрижнем професійної освіти, теж зазнало змін. Близько 60% учнів перебувають у Запоріжжі, тож вони відпрацьовують навички очно – безпосередньо в лабораторіях ліцею. Ті студенти, що роз’їхалися по інших областях, самостійно знаходять підприємства та укладають договори, пересилаючи їх поштою. А от випускники, що опинилися за кордоном, вже демонструють європейські успіхи. В адміністрації пишаються дівчиною-випускницею 2023 року, яка евакуювалася до Швеції й наразі працює там су-шефом у ресторані.
Студентські мрії: від борщу до власного закладу
Яскравим прикладом того, як ліцей продовжує виховувати нове покоління професіоналів, є студенти, які проходять виробничу практику безпосередньо в Запоріжжі. Одна з таких учениць – второкурсниця Олександра родом із прифронтової Малої Токмачки. Дівчина у ошатній кухарській формі впевнено презентує результати своєї роботи на фоні столу, щедро заставленого стравами:
На холодну страву я готувала скумбрію, на перше – український борщ із пампушками та салом, на друге – відбивну з картопляним пюре, а на десерт у мене був апельсиновий мус, – розповідає студентка.
Свій шлях у ліцеї вона розпочала ще з дистанційного формату, але зізнається: стати кухарем мріяла з дитинства, тому зараз із задоволенням опановує професію наживо, захищаючи четвертий кваліфікаційний розряд. Попереду ще багато навчання, але дівчина вже має чіткі плани на майбутнє: розвиватися у професії кондитера та згодом відкрити власний заклад – у Запоріжжі або ж у рідній Малій Токмачці. А щодо свого екзаменаційного борщу впевнено додає: це її улюблена страва, яку вона обожнює і готувати, і їсти.
Волонтерська допомога від ліцею
Окрема гордість релокованого ліцею – волонтерська допомога, яку тут вдало поєднали з навчальним процесом. З перших днів роботи в Запоріжжі педагоги та учні почали пекти пиріжки та інші хлібобулочні вироби. Масштаби постійно зростали: лише на цей Великдень ліцей передав понад 700 кілограмів святкової випічки в якості благодійної підтримки і вітання зі святом.
Наші здобувачі освіти знають, для кого вони це роблять, і стараються, дуже стараються. Щоб і смачніше, і щоб навички в них були…, – резюмує пан Олександр.
Попри всі втрати, Пологівський ліцей дивиться вперед з оптимізмом. Вже цього року керівництво ставить перед собою амбітну ціль – набрати на перший курс максимальні 150 студентів, а в перспективі – ще й відновити навчання будівельним професіям. Бо стіни можна орендувати чи відбудувати, а зберегти фахівців та покликання навчати – це завдання, з яким тут справляються на відмінно.
