Як жити на 100% із ВІЛ: розказує запорізька спеціалістка
20:06 19 Червня 2026
Ексклюзив
Пані Людмила – соціальна працівниця і психологиня організації «100%.Життя» вже десятий рік. Це не проста організація – мета «100%.Життя» – допомагати людям із ВІЛ-позитивним статусом, інформувати людей про небезпеку хвороби і попереджувати її поширення. Знайомство психологині з організацією сталося випадково: їй довелося покинути рідне місто Донецьк після його окупації росіянами. ВІЛ – серйозна проблема для здоров’я людини і пані Людмила зрозуміла це якнайкраще після того як ступила за поріг «100%. Життя», відгукнувшись на вакансію психологині. Тепер вона присвячує себе попередженню ВІЛ і роботі з тими, хто зіштовхнувся зі своїм статусом. Аби розвіяти міфи навколо ВІЛ, пані Людмила розповіла нам, що таке ВІЛ, як від нього вберегтися та чи можна його вилікувати.
***
Ось є ВІЛ. Впродовж тривалого часу він вважається людьми небезпечною хворобою і взагалі такою, від якої немає жодного лікування. Однак наразі ми знаємо, що ВІЛ вже піддається ефективному лікуванню і причому впродовж всього життя. Отже, так щоб одразу розвіяти міфи, давайте глянемо на ВІЛ під мікроскопом. Чи можете ви розказати, що таке ВІЛ і як воно виглядає в нашому організмі?
ВІЛ – це вірус імунодефіциту людини. Зараз лікування є. Це антиретровірусна терапія, і якщо людина її буде приймати, то це вважається хронічним захворюванням.
Тобто ВІЛ впливає на імунну систему, це аутоімунне захворювання. І зараз є дуже дієве лікування. Якщо людина буде його приймати впродовж всього життя, то вірусне навантаження знизиться.
От, і CD4 клітини (клітини, які розпізнають інфекції – авт.) будуть працювати в такому режимі, як вони повинні працювати в організмі людини.
Я знаю, що ВІЛ виявляють у клітинах, і щоб вважати ситуацію небезпечною, ВІЛ має уразити певний відсоток клітин. Скажіть, будь ласка, який це відсоток і як це взагалі виглядає?
Клітини CD4 – це клітини, які вражає ВІЛ. Показник кількості клітин CD4 дає уявлення про стан імунної системи. І якщо кількість клітин знижується, значить імунна система ушкоджена.
А вірусне навантаження — це показник кількості вірусу в крові, що показує, наскільки швидко вірус розмножується в організмі.
Для визначення кількості клітин CD4 та вірусного навантаження необхідно пройти аналіз крові.
От, а четверта стадія ВІЛ – це СНІД. СНІД означає синдром набутого імунодефіциту.
- Синдром, тому що у інфікованих людей виникає багато різних симптомів та опортуністичних хвороб – тобто хвороб, які розвиваються, користуючись послабленням імунної системи.
- Набутий, тому що цей стан виникає як наслідок інфікування, а не передається генетично.
- Імунний, тому що вражає імунну систему організму, яка бореться з хворобами.
- Дефіцит, тому що імунна система перестає працювати належним чином.
А можете ще детальніше розповісти про стадії перебігу хвороби?
Все залежить від кількості CD4 – це клітини, які відповідають за імунну систему.
Якщо йдеться про четверту стадію, то це менш ніж 10 клітин CD4. На цьому етапі людина може прожити лише добу-дві, і лікування вже недоречне. З таких стадій людина не підіймається. Якщо ж людина приймає терапію, клітини CD4 залишаються в організмі. Але якщо не приймає, то їх кількість поступово падає, і це призводить до четвертої стадії СНІДу.
Ви казали, що треба тестуватися, але ж людина може жити і навіть не знати, що у неї ВІЛ-позитивний статус. Як у повсякденному житті зрозуміти, що в мене є ВІЛ?
Визначити момент інфікування складно. Відразу після зараження до перших проявів хвороби може пройти певний час.
Перші ознаки інфікування можуть з’явитися через 6–8 тижнів або навіть через кілька місяців.
У цей період людина може відчувати симптоми, як при звичайній застуді: підвищення температури, головний біль, збільшення лімфатичних вузлів, кашель, пітливість.
А наступний період розвитку ВІЛ називають латентним або прихованим. Його тривалість може варіюватися – від кількох місяців до 15 років.
Після цього в організмі людини може розвиватися інфекційний процес. Серед перших ознак прогресування хвороби – збільшення лімфатичних вузлів, що свідчить про перехід ВІЛ у стадію СНІДу.
Згодом можуть з’явитися опортуністичні інфекції, які розвиваються на тлі ослабленої імунної системи. Це, скажімо, злоякісні пухлини, туберкульоз, вірусний гепатит.
При нормальному імунітеті такі інфекції або не розвиваються, або проявляються у легкій формі та добре лікуються. Але при ВІЛ вони важко піддаються лікуванню. Саме тому спочатку призначають антиретровірусну терапію, щоб зберегти залишок CD4-клітин, а вже потім лікують інші хвороби.
Підступність ВІЛ у тому, що довгий час може не бути жодних симптомів…
Деякі люди, навіть знаючи про свій статус, відмовляються від терапії, і кажуть, «що хвороби не існує». Навіть у нас такі випадки були. Це небезпечно, оскільки без лікування ВІЛ прогресує і зрештою переходить у стадію СНІДу.
Давайте тепер поговоримо про шляхи інфікування…
ВІЛ – нестійкий вірус. Він втрачає активність після 10-хвилинної обробки 70% спиртовим розчином, знищується домашніми відбілювачами та миттєво гине при кип’ятінні. Тобто, якщо був навіть контакт з кров’ю, то треба обробити руки спиртом і все буде добре.
Найвищий ризик захворіти — якщо у людини ризикована поведінка, тобто вона вживає наркотики, спільно використовує леза для гоління — тобто пряме попадання крові, має гомосексуальні контакти, не вміє та не бажає користуватися презервативами.
ВІЛ передається лише через певні рідини організму: кров, сперму, вагінальні виділення жінки (у тому числі менструальну кров), ректальні виділення та грудне молоко.
Щоб відбулося інфікування, ВІЛ повинен потрапити в потрібне місце, тобто у кровотік або на слизову оболонку у достатній кількості. Крім перерахованих вище рідин, ВІЛ також виділяється у сечі, слині та сльозах, але у цих рідинах його концентрація дуже низька і недостатня для інфікування.
Якщо людина приймає антиретровірусну терапію, то її вірусне навантаження буде менше 40 або навіть нуль, і вона вже не може передати ВІЛ іншій людині. Тому важливо знати про існування цієї терапії та вчасно її приймати.
Цікаво, що часто існує упередження, що якщо людина інфікована і з нею зайнятися сексом, то це призведе до моментального інфікування. Що можете сказати про це та інші міфи щодо цього шляху передачі?
Головне, щоб людина, яка має вірус імунодефіциту людини, отримувала терапію. Якщо ж людина не знає, що вона ВІЛ-інфікована і ще не зробила тесту, то її вірусне навантаження може бути високим, і є ймовірність, що навіть після першого незахищеного статевого контакту вона може інфікувати іншу людину.
ВІЛ не передається через потискання рук, слину, повітря, використання одного посуду, одягу, грошей, туалету, укуси комах, піт, сльози, кашель або чхання, воду чи продукти.
Чи є менш відомі міфи щодо передачі ВІЛ? Наприклад, існує думка, що якщо ВІЛ-інфікована мати народжує дитину, то вона обов’язково передає їй вірус…
Це не зовсім правда. Якщо мати інфікована, то їй можуть зробити кесарів розтин, щоб зменшити ризик інфікування дитини через родові шляхи.
Після народження дитині призначають антиретровірусну терапію у вигляді сиропу, який вона приймає щодня. Раніше цей курс тривав до двох років, зараз – до півтора. Коли антитіла матері повністю виводяться з організму дитини, лікар проводить імуноферментний аналіз крові. Якщо вірусу не виявлено, дитину знімають з обліку у СНІД-центрі.
Дуже важливо, щоб мати не годувала дитину грудним молоком, навіть якщо її вірусне навантаження нульове. Вже в пологовому будинку новонароджені отримують адаптовану молочну суміш.
Якщо у мене стався незахищений контакт із людиною, що робити?
Якщо був незахищений контакт, існує постконтактна та доконтактна профілактика. Якщо людина веде ризиковану поведінку, вона може безкоштовно отримати ці препарати в СНІД-центрі або інфекційних лікарнях.
Головне – звернутися за медичною допомогою протягом 72 годин після контакту, якщо невідомо, чи є партнер ВІЛ-інфікованим. Ось вона пропиває за графіком і це повністю знищує можливість заразитися ВІЛ.
А де такі центри є? Вони при лікарнях працюють?
При СНІД-центрі є такий окремий кабінет, де проводяться аналізи на кератин, тобто як працюють нирки, для того, щоб призначити цю терапію. Потім лікар призначає лікування та веде статистику, дає рекомендації щодо подальших візитів, наприклад, одна схема може бути на місяць, а потім лікар може змінити її, якщо ризиковані контакти продовжуються, наприклад, якщо людина не використовує презервативи. Це схема, яку дає лікар-інфекціоніст по профілактиці ВІЛ-інфекції.
Зрозуміло, але от, наприклад, я прийшла в один із таких центрів, зробила всі аналізи і мене анонімно повідомили про те, що в мене позитивний статус. Які мої подальші дії?
Якщо вас повідомили, то в цій же лікарні, наприклад, якщо вас виявив соціальний працівник благодійної організації, тест — це ще не діагноз. Він має направити вас у СНІД-центр, де візьмуть шість тестів. Якщо три тести показують позитивний результат, а три — негативний, це може бути на ранній стадії інфекції, коли вірусу в крові ще дуже мало. Тоді береться імуноферментний аналіз крові для підтвердження діагнозу. Після підтвердження діагнозу вас ставлять на облік і видають антиретровірусну терапію, яку ви починаєте приймати того ж дня. Навіть якщо у вас немає документів, терапію все одно видадуть. Потім звертаються до соцпрацівників для оформлення документів, і ви будете стояти на обліку та регулярно приймати ліки.
Зрозуміло. Ну, оце ви кажете про антиретровірусне лікування, і це так страшнувато звучить, бо це фактично прийом ліків до кінця життя. От розкажіть, з чого взагалі ця терапія складається і чи можна припинити прийом ліків?
Ні, це хронічне захворювання, припинити антиретровірусну терапію не можна. Вона складається з різних схем. Зараз найчастіше застосовується схема з долотагравіром та мідіфавіром. Вона підходить майже всім. Але якщо у людини є побічні ефекти від цієї схеми, лікар-інфекціоніст може призначити іншу.
Які прості щоденні способи профілактики ВІЛ та СНІД?
Щоденні способи профілактики — це користуватися презервативом, якщо партнер незнайомий. Якщо людина є споживачем ін’єкційних наркотиків, то важливо, щоб у неї був тільки свій окремий шприц. Якщо хтось приймає наркотики, то не варто користуватися спільними шприцами, оскільки ніхто не знає, хто ще користувався цим шприцом, і це може бути небезпечно, адже вірус імунодефіциту може потрапити через них.
А от щодо не зовсім щоденних способів профілактики, наприклад, часто говорять, що віл можна інфікуватися в кабінеті у стоматолога у людини, що робить тату. Як тут можна ось захистити себе?
У стоматолога і людини, що робить тату, скоріш за все можна інфікувати це гепатитом Б та С. Віл це, ну, це мала вірогідність того, що вона інфікується стоматолога та при тому, щоб йому робили тату.
Не можна не згадати, що ви працюєте в організації «100%. Життя», яка опікується людьми із ВІЛ-позитивним статусом…
Ця організація була створена взагалі людьми, які мали ВІЛ-позитивний статус.
От, на той час, ще до ще 15 років назад тому, це було антиретровірусна терапія була дуже-дуже дороговартісне лікування. Тобто ті люди були приречені.
Чому? Коли у нас появилась вже терапія, антиретровірусна терапія і лікарі дивилися на CD4 клітини і казали: «Та, тобі ще можна п’ять років гуляти». Тобто надавали допомогу тоді, коли вже було запізно. Потім все це змінилося, завдяки благодійним глобальним фондам. Тоді це була закупівля міжнародними донорами, а потім вже перейшла на державну купівлю. Зараз це пакет послуг Національної служби здоров’я України НСЗУ. Це безкоштовні препарати для будь-якої людини, яка має громадянство України. І зараз вже ці препарати не такі дороговартісні і зараз держава дбає про кожну людину, яка ВІЛ інфікована. Тому не останню роль зіграли такі організації, як мережа «100%.Життя», тому що вони завжди лобіювали інтереси цієї спільноти.
Це дуже важлива організація, та і зараз навіть попри ефективний лікування, все і, ну, все-таки яка ні яка, але робота там центру громадського здоров’я і МОЗ щодо цього напрямку, але ми все ще маємо дуже сумну статистику, ось, наприклад, 63% ВІЛ-позитивних людей не знають про свій статус за опитуванням 21-го року, а 17% із людей інфікованих стикалися із різною дискримінацією, їм навіть могли відмовити у медпослугах. Ось, скажіть, чи є ще в чи є ще в Україні організації та групи підтримки, куди людина із ВІЛ-позитивним статусом може звернутися для і ментальної підтримки емоційної і і правової, зокрема.
Також у нас є організація, окрім мережі «100%.Життя» — «Позитивні жінки». Є у нас «Всеукраїнське об’єднання людей з наркозалежністю», «Всеукраїнське об’єднання наркозалежних жінок», «Ліга Life», які також там опікуються секс-працівницями та людьми, які живуть з ВІЛ.
Як людина, яка постійно працює з людьми з ВІЛ-позитивним статусом, що б ви могли порадити людям щодо профілактики ВІЛ?
Вважаю, що люди повинні тестуватися, навіть, якщо вони вважають що вони не можуть інфікуватися ВІЛ, якщо вони навіть довіряють своїм партнерам. Мені б хотілось, щоб раз на півроку людина здавала тест на ВІЛ. Це зараз конфіденційно, безкоштовно та анонімно — , ми навіть висилаємо бокси для самоперевірки з організації додому, якщо людина не хоче приходити до центру з обов’язковим асистуванням соціальним працівником.
І мені б хотілось, щоб люди, які вже мають свій статус були прихильні до терапії. Тобто прихильність означає дотримуватися безперервного режиму лікування, вчасно приймати ліки і у тих дозах, які прописав лікар. Зараз це одна пігулка. Раніше це була схема, яка складалася з п’яти тих пігулок.
І звичайно варто дотримуватися рекомендації лікаря, здавати вчасно аналізи, розуміти свою діагностику і постійно проходити, щоб знати свою динаміку розвитку хвороби.
Публікацію створено за підтримки ГО «Інститут Масової Інформації» та Міністерства закордонних справ Королівства Нідерланди