Гуляйполе — одне з міст Запорізької області, яке не зміг окупувати ворог і руйнує його, знаходячись на підходах. Попри сильні і регулярні обстріли, у місті залишаються люди. Ми вирушили до Гуляйполя, аби показати роботу тих, хто завжди залишається поруч з місцевими мешканцями — рятувальників ДСНС.
У фоторепортажі Акцента — висадка «Культурного десанту» у «Пункті незламності», зруйнована цивільна інфраструктура, обличчя місцевих жителів і щоденна праця ДСНС.
Дорога до міста пролягає паралельно лінії фронту і знаходиться зовсім неподалік. Тут в полях бачимо вирви від снаряів, в кюветах — покинуті залишки автомобілів. Щойно опиняєшся у місті, помічаєш, як сильно обстрілювали тут цивільну інфраструктуру: млин, сільскогосподарські споруди, ангари для «мирної» техніки, тощо.
У місті попри це всюди помітні люди, які намагаються вирішувати свої найперші потреби — у їжі та побутових речах, у догляді за собою. У місцевих «Пунктах незламності» можна закрити багато з них: попрати речі, постригтися, отримати гуманітарку, а сьогодні — навіть насолодитися живою музикою від митців «Культурного десанту». Поряд з місцевими мешканцями на їхньому виступі були присутні і бійці ДСНС.
Так, до міста завітали: композитор і піаніст Михайло Олійник, військовослужбовець, гуморист, музикант Роман Рамєнєв і скрипаль Мойсей Бондаренко. Артисти підготували комбіновану культурну програму з пісень, жартів і музичних каверів на відомі світові композиції.
«Якщо ви заплющите очі і уявите, як куштуєте, наприклад, лимон, то ви відчуєте його легкий смак на язиці. Ми сьогодні хочемо бути для вас тим лимоном, який нагадає про смак мирного минулого без обстрілів, про те, що життя триває і кожну доступну хвилину ми маємо ним насолоджуватися», — сказав Роман Рамєнєв перед виступом.
Присутні аплодували на кожен номер «Культурного десанту», сміялися, у багатьох на очах виступли сльози попри посмішку. На завершення артисти передали до пункту незламності книжки. Бійці ж ДСНС вивантажили частину гуманітарної допомоги і рушили далі працювати: доставляти цивільним технічну воду, консерви, медичні розхідники тощо.
В одному із місць нашої зупинки зустрічаємо місцеву жительку Августіну, що доглядає за підвалом, у якому вона мешкає разом з сусідами. Жінка також утримує собак і котів.
«Їжа, вода є. Не завадили б матраци, ковдри. Обіцяють, але ж… Дуже задоволені роботою ваших хлопців (має на увазі рятувальників ДСНС, ред.), які привозять воду. Дай їм Бог здоров’я. Це золоті хлопці!…
Вночі було гучно, але десь далеко. Іноді тут чутно дуже добре. Готуємося до зими. Палети мали привезти, але ще немає. Ми заготавлюємо дрова, рубаємо гілочки. В холоді не сидимо, топимо», — розповідає жінка.
Пересуваючись містом на 360 градусів навколо бачиш одне — руйнацію. Під час поїздки ми зафільмували, як вигладають торгівельні ряди ринку, обстріляні багатоповерхівки, пошкоджений медичний заклад.
«Вода, пожежі. Вода… Пожежі. З дня в день одне і те ж. Зараз обстановка більш-менш, могло б бути і гірше. Люди нас зустрічають добре, ми з усими намагаємося дружити. Всі з нами добре спілкуються…», — розповідає пожежний рятувальник Євген Шаповал.
Більше фото
Підготував Ігор Гур’єв
Публікацію створено за підтримки ГО «Інститут Масової Інформації» та Міністерства закордонних справ Королівства Нідерланди
|
