У Запоріжжі функціонують чимало благодійних організацій, які пропонують допомогу мешканцям міста й переселенцям. Товариство Червоного Хреста, окрім допомоги, надає послуги сертифікованого навчання, яке визнається в більшості країн світу.
Про те, як працює організація і яку допомогу можуть отримати жителі Запоріжжя, Акцент запитав Оксану Бекетову, яка є головою Запорізької обласної організації Товариства Червоного Хреста України.
Як змінилася діяльність Червоного Хреста у Запорізькій області після повномасштабного вторгнення?
Цього року, 18 квітня, організації буде 106 років. З самого початку створення Товариства Червоного Хреста єдиною місією є допомога в подоланні страждань і і покращенні соціально-гуманітарної ситуації. До війни основна діяльність полягала у наданні допомоги малозабезпеченим верствам населення. Під час коронавірусу ми проводили навчання, забезпечували людей засобами індивідуального захисту. Як тільки почалася повномасштабна війна, то додалася функція евакуації громадян з тимчасово окупованих територій.
Розкажіть більше про евакуацію з ТОТ.
На початку війни ми проводили евакуацію з Маріуполя і окупованої частини Запорізької області: Бердянська, Енергодара і т.д. Складнощів було багато. По-перше, ніхто не готувався до війни. І хоча ми з 2014 року приймаємо переселенців, проте з’явилася нова категорія людей, що виїхали з-під обстрілів, зазнали насилля, іноді сексуального характеру. Серед постраждалих були неповнолітні. Ми надавали їм гуманітарну допомогу, психологічну, супроводжували їх на Буковель або до кордонів України.
Чи багато людей виїжджають зараз з ТОТ?
Зараз люди продовжують виїжджати з ТОТ і найчастіше їдуть через Суми. Є також варіант виїзду через Європу. Виїзд через Суми — найдешевший варіант, але небезпечний. Люди проходять пункт на кордоні пішки, близько 2 км. Найчастіше виїзд дозволено для маломобільних людей. Молодим людям виїхати важче — вони досягають кордону, і там їх завертають. Маломобільних людей Червоний Хрест забирає й везе до України. Люди, які перетнули кордон, як правило, в Запорізьку область не повертаються, це одиниці. Спрацьовує страх, вони їдуть або в глиб країни, або за кордон.
З російським паспортом в Україну заїхати не можна, а з українським важко залишатися в окупації, тому шансів виїхати дедалі менше. Також це дорого, за неофіційними даними це від 500 доларів з людини, а не всі мають такі гроші.
Яку допомогу ви надаєте наразі переселенцям?
Більше року тому ми перестали напряму видавати гуманітарну допомогу переселенцям, тому що в місті є дуже багато інших організацій, які приділяють увагу саме цим категоріям. Ми працюємо зараз лише з хабами. Голова хабу або адміністрації району (Пологівського, Мелітопольського, Енергодарського тощо) звертаються до нас з проханням надати переселенцям допомогу. Ми передаємо допомогу хабам, а вони розподіляють цю допомогу й визначають категорії. Зараз ми видаємо напряму допомогу (20 кг продуктів і 15 кг гігієни) лише місцевим мешканцям, бо саме цією категорією більше не займається ніхто, крім Червоного Хреста.
Які основні потреби людей?
Найбільші потреби, як і раніше, — продукти харчування, гігієна, посуд. Іноді люди отримують допомогу і везуть її під обстріли в Оріхів, Гуляйполе в надії, що скоро військові дії припиняться. Там вона псується, потрапляє під обстріли. І після цього люди знову повертаються до Запоріжжя й потребують допомоги. Це і постільна білизна, ліжка, ковдри. Ми передали майже 12 тисяч буржуйок у прифронтові райони, надаємо дрова, газові горілки, балони, щоб люди могли більш-менш комфортно там існувати.
Які категорії жителів Запорізької області отримують допомогу?
У нас є затверджені Єдиним правлінням національного Товариства категорії населення, які є найбільш вразливими. Це громадяни з інвалідністю, люди які постраждали від війни, самотні годувальники, багатодітні родини, але деякі донори визначають ще власні категорії. Наприклад, німецький Червоний Хрест надає додаткову допомогу вагітним, студентам.
Як часто видається допомога одній людині?
Якби у нас було багато гуманітарки, ми б видавали щомісяця. Але ми вирішили, що на даний момент можемо надати якісну допомогу не частіше, ніж раз на півроку.
Як мешканець Запоріжжя може звернутися по допомогу?
В нас є свій хаб, який розташований у 5 корпусі ЗНУ. Там є єдиний телефон, за яким людина записується. назначається час і день для надання допомоги, якщо вона в наявності. На сьогодні наприклад надається постільне, ліжка, ковдора, рушники, простирадла. Зараз очікуємо допомогу у вигляді продуктів харчування і гігієнічних наборів. Але війна вже третій рік, тому потік гуманітарної допомоги стає слабшим. З цієї причини ми звужуємо перелік категорій.
Контакти Червоного Хреста в Запорізькій області.
Які проєкти реалізуються сьогодні?
Сьогодні ми впроваджуємо більше 15 проєктів, які направлені на залучення ресурсів, інтеграцію в громади внутрішніх переселенців. Основні вектори діяльності — психосоціальна підтримка, навчання мінній безпеці, наданню першої допомоги. Також ми продовжуємо займатися евакуацією, але не з ТОТ, а тільки по території України. Наприклад, людину, яка проживає у віддаленій громаді і не має можливості самотужки дістатися лікувального закладу, ми перевозимо безкоштовно і супроводжуємо, за потреби, до кордонів України.
Що дає проходження навчальних курсів?
Ми єдина організація в Запорізькій області, яка має офіційно зареєстровану соціальну послугу навчання догляду на дому. Людина, яка має родича, який немобільний, незалежно від причини інвалідності, закінчивши наші курси догляду, отримує довідку, яка є підставою для департаменту соціального захисту населення для нарахування заробітної плати. Цей догляд за власним родичем дозволяє нараховувати соціальний стаж для отримання пенсії в майбутньому. Також цим можуть скористатися сусіди немобільного.
Деякі бабусі й дідусі, які мають дітей, часто самотні, бо діти виїхали і два роки перебувають десь за кордоном, а отримати статус “самотній” дуже важко. Тому ця категорія населення залишилася сам на сам зі своєю бідою. В нас є соціальні служби і терцентри, але в державній структурі є чіткі критерії взяття на облік такої людини, а Червоний Хрест має право брати на облік умовно самотніх.
Курси коштують 2000 гривень. Ця сума потрібна, щоб компенсувати витрачені для навчання ресурси. Заняття тривають 15 навчальних годин, тобто 2-3 дні. Всього у нас 58 доглядальників, з яких 4 — хлопці, оскільки багато чоловіків з травмами не підпускають до себе жінок.
Всі інші курси в нас абсолютно безкоштовні, зокрема курси першої медичної допомоги. Кожна сучасна людина має володіти навичками надання допомоги. Ми даємо ті знання, які може опанувати і 10-річна дитина, і пенсіонер. Також важливою є мінна небезпека, бо Запорізька область зараз найбільш замінована в Україні та в Європі.
Як потрапити на курси?
Ми ведемо запис, оскільки в нас не так багато інструкторів. Попит дуже високий, особливо на мінну безпеку. Ми не одні в області, хто проводить такі курси, але ми єдині, хто має ліцензію. І сертифікат, який ми видаємо, є дійним в 100 країнах світу. Білорусь виключили з цього списку у 2023 році. Росія, на жаль, ще є членом Червоного Хреста, але ми чекаємо, що вся світова спільнота проголосує за її виключення з милосердного руху.
Посилання для запису на курси.
Чому на вашу думку, скорочується обсяг допомоги від іноземних організацій?
Це приклад всесвітній, бо, на жаль, не тільки в Україні йдуть військові дії. Вважається, що 2 роки — це певна межа, за цей час люди мають влаштуватися, знайти роботу, інтегруватися в громаду. Ми не можемо постійно надавати допомогу у вигляді продуктів харчування і тому пропонуємо також перенавчання, перекваліфікацію, допомагаємо здобути освіту.
Існує думка, що надання гуманітарної допомоги демотивує переселенців щодо інтеграції в суспільство. Були випадки, коли люди отримували по 10 продуктових наборів від різних організацій. Яке ви ставитеся до цього?
На ситуацію треба дивитися з різних сторін. Наприклад, бувало так, що 16 організацій вислали одночасно ковдри. Однак людям не потрібні ковдри — їм потрібен хліб, але вони братимуть їх, щоб потім обмінюватись. Особисто моя думка, через 20 років роботи, отримання гуманітарки стає психосоціальним розвантаженням. При цьому, як можна в такому разі засуджувати людину, яка втратила будинок, що вона отримала 10 ковдр? Ми не каральна служба і ставимося до цього дуже спокійно.
Є випадки коли люди інтегруються, але при цьому винаймають порожні квартири в Запоріжжі для отримання гуманітарної допомоги й виплат. Стимуляція триває активна: працює центр зайнятості, можна отримувати допомогу з безробіття за суспільно корисну діяльність, наприклад, за допомогу під час розборів завалів після прильотів. Можна влаштуватися в будь-яку гуманітарну організацію, яка має договір з центром зайнятості. Червоний Хрест планує укласти такий договір і набрати людей.
Чи реально рівномірно розподілити допомогу між тими, хто її потребує?
Однак весь наш колектив погоджується з тим, що потрібно складати пріоритетні списки. Якщо людина отримала ковдру, то ми їй поки що більше не видаватимемо ковдри. Інша організація може видати йому ще одну, але не ми.
Щоб рівномірно розподіляти допомогу, необхідно створити єдину базу, яка потребує багато ресурсів. У нинішніх умовах це неможливо. Не всі фонди й організації мають дозволені КВЕДи на таку роботу. Ми намагалися це зробити в гуманітарному штабі, але не вдалося створити єдиний реєстр, вартість дуже висока, хоча у світовій практиці це є. Але моя думка, що це не найголовніша проблема. Найважливіше, щоб люди інтегрувалися, є процент, який цього не хоче. Особливо це стосується людей із віддалених сіл, які не звикли жити у міських умовах.
Десятки безпритульних дітей – ще одна велика проблема. У модульному містечку на Пісках, яке працює з 2015 року, деяким дітям, які там народилися, вже по 8-9 років. До школи вони не ходять, і ніяка служба не може їх змусити. Юридично людей не можна позбавити житла, оскільки вони вже його втратили. Жодних важелів тиску немає. За комунальні послуги вони не платять. Там понад 5 мільйонів боргу, яке буде виплачувати місто.
Звідки Червоний Хрест отримує ресурси для надання допомоги?
Український Червоний Хрест має власні активи для допомоги. З перших днів дуже активно долучилися всі 190 країн світу, крім Росії і Білорусі. Країни передавали допомогу на Київ, а вже там її розподіляли по областях за потребами кожної громади. У Запоріжжі на той час була максимальна потреба, оскільки 60% території було окуповано. Всі люди виїжджали спочатку в Запоріжжя, деякий час тут перебували, а потім переміщувалися по Україні або за кордон.
Чи співпрацює Червоний Хрест з місцевою владою?
З обласною владою у нас налагоджено співпрацю, з міської контактуємо менше. Ми дуже багато зробили для міста, видали генератори для різних установ, відремонтували інтернат за 6 мільйонів гривень на Великому Лузі, у планах – ремонт укриттів у двох школах. Все це робиться за кошти Українського Червоного Хреста й міжнародної організації. Також ми займаємось проблемами води у тих населених пунктах, які втратили водопостачання після прориву Каховської ГЕС, спільно з Водоканалом.
Як готується організація до деокупації регіону?
Ми розуміємо з досвіду херсонських колег, що коли розпочнеться деокупація, то люди з тих територій будуть їхати до нас. Там все буде розбомблено й заміновано, тому ми маємо певні запаси.
Для кожної території вже підготовлений генератор, мобільні пункти Червоного Хреста. Щойно відкриється проїзд до Мелітополя чи Бердянська, ми туди одразу ж поїдемо після розмінування.
Також є підготовка на випадок радіаційного зараження. Ми закупили обладнання, провели збір одягу і відсортували його. Речі, які не підлягають носінню, ми віддаємо в притулки для тварин, а решту складаємо за розмірами і вакумуємо, щоб на випадок зараження радіацією їх можна було видати людям.
|
