Історія внутрішньо переміщених осіб (ВПО) починається з війни на Донбасі, коли жителі Луганська, Донецька та Криму виїжджали до підконтрольних Україні територій. Станом на 19 серпня 2019 року із усіх окупованих територій зареєстровано понад 1 млн 400 осіб.
Повномасштабне вторгнення РФ спричинило масове переміщення громадян України. Хтось виїжджав з окупованих територій, хтось з прифронтових. Люди лишають свій дім, своє майно, можливо навіть своїх рідних, рятуючись від руйнівних наслідків війни.
Наразі зареєстровано понад 4,9 млн внутрішньо переміщених осіб. Багато з них перебували під окупацією або під обстрілами у прифронтових територіях. І ті з них, хто був вимушений переїжджати до інших міст або селищ вже після 24 лютого 2022 року, практично розпочинали жити по-новому. І цей процес, на жаль, не проходив без ускладнюючих обставин.
Житло
Незважаючи на підтримку зі сторони держави, внутрішньо переміщені особи все одно мають деякі проблеми. Народний депутат Олексій Гончаренко у матеріалі “Української правди” зазначив найголовніші з них – житло, виплати, робочі місця.
Багато хто з переселенців вимушений жити у гуртожитках, у рідних або орендувати дороге для них житло. Не всі можуть собі дозволити винаймати квартиру, бо також важко знайти постійну роботу, щоб мати змогу платити за житло. Наразі близько 50% ВПО мають проблеми з постійним житлом.
О. Гончаренко зазначає:”Люди були змушені шукати нові домівки. Через відсутність достатньої кількості житлових приміщень, через відсутність адекватної допомоги з боку уряду, внутрішньо переміщені особи часто приймають рішення про виїзд за кордон або передчасно повертаються до покинутого місця проживання”
“Найголовніша проблема, що стоїть перед ВПО – висока вартість оренди житла, незадовільні умови проживання в тимчасовому житлі, особливо для родин з дітьми, людей з інвалідністю, відсутність тимчасового та соціального житла в громадах, не всі ВПО мають доступ до існуючих програм кредитування житла від держави.”
Труднощі у знаходженні житла для вимушених переселенців, як вже було зазначено, тісно пов’язані з фінансовим фактором, тобто у наявності стабільного заробітку. Все це ускладнюється тим, що не у всіх ВПО є рідні або друзі в інших областях країни, тому і притулок вони змушені шукати лише у гуртожитках.
Робота
Більшість переселенців не можуть знайти роботу через втрату документів. І це не дивно, бо багато хто залишав своє місце проживання за максимально короткий проміжок часу та під час серйозного стресу. Не секрет, що і дискримінація на місці праці також присутня у нашій країні, ця тенденція помітна ще навіть з 2014-го року. Про це можна прочитати у одному з досліджень громадської організації “Європейський діалог”. Його результати свідчать про те, що очевидність проблем ВПО, не заважає багатьом індивидам ставитися до них прискіпливо. До речі, питання дискримінації під час пошуку роботи та під час самого робочого процесу є лише одним з аспектів цього дослідження, тобто спектр розглянутих труднощів там досить широкий. У цій роботі два респонденти сказали, що відмова у прийнятті на роботу була мотивована їх статусом переселенця, а ще двоє розповіли про цькування на самій роботі.
Є й інші проблеми, що заважають знаходити роботу:
“Люди, які покидають свої домівки через бойові дії, небезпеку – змушені переїжджати та не тільки шукати житло. Необхідно знайти роботу, необхідно годувати сімʼю, утримувати дітей. Пошук роботи може займати час, особливо, коли люди мають якісь вузькопрофільні професії, які можуть не мати попиту в місті, селі чи селищі, куди вони переїхали.” – пише у своїй статті Олексій Гончаренко.
Також він приводить такі проблеми, пов’язані з працевлаштуванням ВПО: нестача робочих місць, низька заробітна плата у більшості вакансій, небажання роботодавця наймати переселенців та недостатня кваліфікація багатьох з них. Складність ще й у тому, що дуже багато самотніх переселенок з маленькими дітьми, яких ні з ким залишити (щоб піти таки ж працювати або просто спробувати влаштуватися кудись). Передпенсійні люди не мають пенсійних виплат, а на роботу їх не беруть саме через вік. Висновок з цього такий, що для багатьох ВПО відсутність роботи є серйозною перешкодою.
Отже, працевлаштування доступно не всім вимушеним переселенцям по переліченим вище причинам. Підтримка держави дозволяє внутрішньо переміщеним особам прожити ще якийсь час без стабільної роботи, але більшості з них цього недостатньо. Відсутність нормального житла та стабільної роботи – найголовніші проблеми ВПО.
Чи це всі проблеми ВПО?
Звісно, є й інші, наприклад, труднощі в отриманні соціальних послуг, дискримінація та упередження з боку оточуючих (загалом у магазинах, аптеках, місцях відпочинку та багатьох інших закладах). Грає деяку роль і мовне питання, особливо якщо річ йде про україномовні області. Психологічні проблеми вимушених переселенців також повинні вирішуватися. У багатьох з них може розвинутися ПТСР або інші психологічні негаразди. Можна сказати точно, що ці питання заслуговують на окреме висвітлення.
Підготував Руслан Мась
|
