Новини, Суспільство, Эксклюзив

Відкриття бізнесу у прифронтовому місті: інтерв’ю із запорізькою кондитеркою (ФОТО)

Відкриття бізнесу у прифронтовому місті: інтерв’ю із запорізькою кондитеркою (ФОТО)
29.03.2023 16:34

Після початку повномасштабного вторгнення власники бізнесу в Запоріжжі почали масово закриватися або переїжджати, тому що місто дуже наближене до фронту й регулярно обстрілюється ворогом. Однак, разом з цим, є люди, які знайшли можливість почати власну справу. 

Акцент вирішив поспілкуватися із запорізькою майстринею Юлією Лекаркіною, яка займається кондитерською справою і нещодавно відкрила власну торгову точку “Велюр”. Її основний десерт — макарон. Про нього й досвід участі у грантовій програмі від держави, читайте в інтерв’ю нижче. 

Раніше ви працювали в школі й обіймали досить високу посаду, що змусило вас кардинально змінити свою діяльність?

Мабуть, моя історія звучатиме банально. Я пропрацювала 13 років у сфері освіти. Спочатку психологом (за освітою психолог) і останні п’ять років заступником директора. З першого дня роботи я мріяла стати директором і йшла до цієї мети. Однак інсайт стався нещодавно — я мріяла стати директором, але не школи. Мені це підказала співробітниця банку, коли я відкривала свій ФОП.

Насправді трансформація відбулася під час другого декрету —  я усвідомила, що не хочу так працювати. Багато чому мене навчила школа — читати нормативні документи, спілкуватися з людьми, будувати зв’язки. Але я зрозуміла, що хочу працювати сама на себе. Після цього почався мій пошук.

Тим, хто спонукав мене почати кондитерську справу,  став мій чоловік. Він сказав “слухай, ти ж класно готуєш, спробуй”. Після цього я вирішила почати з найскладнішого десерту, який може бути — макарон. Не з першого разу в мене вийшло, багато сліз довелося пролити біля духовки, але потім стало виходити краще.

У декреті багато часу забирає материнство, як вам вдалося все поєднувати?

Команда завжди допомагає. Команда бабусь, дідусів. З першою дитиною я не делегувала взагалі нічого, швидко вигоріла і втекла на роботу. Але я вважаю, що мама має бути щаслива й успішна, тоді все буде добре всередині сім’ї.

Макарон вважається складним у приготуванні десертом, чому ви обрали саме його?

Я намагалася повернутися в той момент і зрозуміти, чому я його вибрала, але не пам’ятаю. Можливо, це пов’язано з тим, що я ніколи його не куштувала. Напевне, в цьому був азарт.

Складний він тим, що не піддається навіть багатьом іменитим кондитерам і є дуже примхливим. Для приготування використовуються прості продукти, і їх досить мало: яєчний білок, цукрова пудра, цукор, вода і мигдальне борошно. Але правильний вибір борошна, температура, вологість дуже впливають на результат. Також треба розуміти деякі хімічні процеси, наприклад, як розщеплюється білок тощо. Мені довелося в це заглибитися, бо десерт складно приручити. Через два роки у мене все одно бувають партії, які не виходять. Я не можу це пояснити. Начебто все дотримано і вологість у приміщенні, і ті ж руки це роблять, але буває й таке…

Десерт макарон

Ви не маєте професійної освіти кондитера й досвіду роботи на кухні. Як починали готувати десерти?

Перше, куди я йшла — це Ютюб. Так багато хто робить, але мені він не допоміг. Найчастіше рецепти неперевірені, дуже багато нюансів замовчуються, тому скупий платить двічі. Не заплативши за урок, ти просто псуєш продукти. через це я шукала людей, у яких можна було пройти онлайн-навчання і де можна поспілкуватися з викладачем. Зараз проходжу вже третій майстер-клас і дуже мрію відвідати подібний захід оффлайн, але в умовах війни не хочу залишати сім’ю.

Ви відкрили власну справу завдяки державному гранту. Як ви оцінюєте її доступність і зручність?

Ця державна програма стартувала минулого літа. Вона спрямована на допомогу малому бізнесу, який уже діє, або для тих, хто планує відкриватися. Умови були доволі простими і процедура теж. 

Серед основних умов — відкрити свій ФОП і платити податки, найняти людей офіційно і працювати мінімум 3 роки. Закритися раніше не можна, інакше доведеться повернути кошти. Я отримала 246 тисяч гривень і найняла 2 людини. Нещодавно я приймала перевіряльників, які переглядали мої закупівлі й документи, з ними все добре. На гроші гранту я змогла купити обладнання (холодильні вітрини, меблі, духовку, кухонний комбайн), оплатити оренду, закласти частину суми на зарплату для працівників.

З погляду процедури, потрібно було заповнити заяву і написати бізнес-план. Я його писала сама, але виявляється в нашому центрі зайнятості є курси. І навіть співробітники банку допомагають і консультують. Все подається прозоро через портал Дія. Після подачі заяви мені передзвонили і запросили на співбесіду. Вона проходила онлайн. Група з центру зайнятості поставила питання щодо реальності бізнес-плану, і в результаті я отримала схвалення. Це сталося 30 вересня, але гроші прийшли тільки 30 грудня. Це певний підводний камінь, про який ніхто не говорив, тому що ФОП потрібно було зареєструвати протягом 10 днів після схвалення, і весь цей час до перерахунку коштів потрібно було платити податки. Але загалом нічого складного.

Де ви готуєте?

Я готувала тривалий час вдома, але зараз знайшла нове місце. Поки що це не обладнаний цех, однак я розділила роботу і дім. Мрію знайти помічника, але поки що фінансово не можу дозволити собі це.

Чому назва “Велюр”?

Велюр — це покриття на мусових десертах. Я їх дуже люблю, хоча як масовий продукт він не увійшов на нашій точці в обіг. Народна любов — це макарон.

Як просували свій бренд і продукцію?

Я пропонувала скуштувати десерт колишнім колегам, близьким і знайомим. Вони говорили, що це смачно, і я почала розвивати свою сторінку. Для цього спілкувалася з SMM-никами, робила фотосесію, підбирала грамотно контент, пробувала таргетовану рекламу, але найбільша кількість людей прийшла з ярмарків. Перший ярмарок був на площі Маяковського. Там я влаштовувала дегустації. Це дуже круто бачити першу реакцію людини, коли вона куштує десерт. Потім я брала участь у крафтових ярмарках у Сіті-молі. Дуже багато постійних клієнтів у мене звідти.

У Запоріжжі мало хто ризикує зараз відкривати свій бізнес. Як ви наважилися на це?

Я ухвалила рішення не їхати з міста рік тому. Тоді під загрозою був Енергодар і мені родичі запропонували виїхати, та я вирішила бути з чоловіком. Тоді я подумала, якщо я тут, то чого чекати? Відкладати можливості і своє життя на потім неможна. Цінність життя тут і зараз, як би це страшно не звучало, нам подарувала війна.

Я пережила обстріл біля свого будинку, і співбесіда з центром зайнятості в мене була на ранок після цього. Це було особливим показником, що треба радіти і жити далі. Якби не було гранту, я б, можливо, не відкрилася, тому що крім нього нам довелося вкласти дуже багато своїх грошей (майже половину суми гранту). До того ж, бізнес це завжди ризиковано, але, тим не менш, хочеться насолоджуватися життям сьогодні.

Як плануєте у майбутньому розвивати свій бізнес?

На момент відкриття я собі уявляла такий алгоритм: ми відкриваємо одну точку в Амсторі саме на вулиці Перемоги, а через деякий час, після окупності, могли б створити мережу в межах міста. Далі я планувала перейти на рівень вище — відкрити кав’ярню, де буде велика зала, щоб можна було випікати в ній і проводити майстер-класи. На сьогоднішній день я розумію, що, мабуть, ми перестрибнемо момент з відкриттям точок, а перейдемо відразу до кав’ярні. Однак разом з цим все залежатиме від корективів, які щодня вносяться в наше життя.

Підписуйтесь на Акцент в


29.03.2023 16:34


Об Авторе

Ира Крамаренко